На Львівщині знайдено поховання вояків дивізії "Галичина", "Вермахту" та червоноармійців

Віднайдені місця поховань загиблих у роки Другої Світової війни вояків української дивізії "Галичина", радянської Червоної армії, німецького "Вермахту", та військові ідентифікатори, які допоможуть більше дізнатись про загиблих.

Місця санітарних захоронень на Львівщині під час польових пошукових досліджень виявило Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять". Про це повідомляє повідомляє прес-центр Товариства. 

Пошуки проводились у селах Зашків, Червоне, Скварява, Сасів Золочівського району Львівської області. Ця місцевість у роки Другої світової війни стала місцем жорстоких кровопролитних боїв між ворогуючими сторонами. 

Пошукова експедиція мала на меті дослідити раніше виявлені місця захоронень та ексгумувати людські останки, з метою подальшого їх перезахоронення на військові кладовища. 

Ексгумовано останки 19-ти осіб

Із санітарних поховальних ям вилучено (ексгумовано) останки дев’ятнадцяти осіб. За характером поховання та знайденими поруч фрагментами військових одностроїв та спорядження, залишки людських скелетів належать воякам різних воюючих сторін. Відповідно до висновків отриманих після дослідження супровідних речей, це вояки української дивізії "Галичина", радянської Червоної армії, німецького "Вермахту". 

Знайдено ідентифікатори, які допоможуть більше дізнатись про загиблих

Знайдено три ідентифікатори вояка української дивізії "Галичина", десять німецького "Вермахт". У двох вояків Червоної армії ідентифікатори відсутні. Ще на чотирьох людських рештках залишились фрагменти німецьких військових одностроїв та військового спорядження. Ідентифікатори відсутні.

Останки німецьких вояків буде перепоховано на військовому кладовищі у с. Потеличі Жовківського району.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.