На Львівщині вшанують пам'ять вояків дивізії "Галичина"

21 липня на військовому кладовищі вояків дивізії "Галичина", що між селами Червоне – Ясенівці Золочівського району, відбудуться заходи з вшанування пам'яті українських вояків.

Зокрема, вшановуватимуть українців з Першої Української дивізії Української Національної Армії "Галичина", які воювали в складі німецьких військових формувань, українців, які загинули, воюючи в підрозділах радянської Червоної армії ,та військовиків інших національностей, повідомляє Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять".

Події, які розгортались в липні 1944 року під час радянсько-німецької війни на території Буського, Бродівського, Золочівського районів Львівської області, пізніше отримали назву "Бродівський Котел".

Відомо багато випадків, коли члени однієї родини волею обставин проливали кров в рядах ворогуючих армій. Яскравим прикладом на території Західної України був "Бродівський Котел", в якому у липні 1944 року під прапорами різних імперій полягли тисячі українців.

21 липня, в день вшанування пам`яті загиблих у "Бродівському Котлі" відбудуться такі заходи: 

11.00 – село Ясенів, гора Жбир Бродівського району. Покладання квітів. Молитва за загиблими. 

12.00 – село Підгірці Бродівського району. Покладання квітів до могил вояків дивізії "Галичина" та Червоної армії. Молитва за загиблими.

14.00 – село Червоне Золочівського р-ну. Військове кладовище. Перепоховання віднайдених товариством "Пам'ять" останків вояків "Галичини", Червоної армії, інших військових формувань. Покладання квітів. Молитва за загиблими.

14. 45 – освячення пам’ятного знаку, встановленого Товариством "Пам’ять" на місці останнього бою "Бродівського оточення".

15.00 – театралізоване військово-історичне дійство "Прорив з оточення". 

Історична реконструкція (відтворення) остатнього бою "Бродівського оточення", який відбувся 22 липня 1944 року між селами Червоне (Лядське) Ясенівці.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.