Спецпроект

Влада Туреччини заборонила відкривати музей геноциду

Влада Анкари відкинула пропозицію муніципалітету району Кизилджихамам про відкриття в турецькій столиці "Музею Ходжалинського геноциду".

Про це пише panorama.am.

Глава муніципалітету району Кизилджихамам Джошкун Унал повідомив журналістам, що музей доведеться перейменувати. "Керівництво Анкари заявило, що використання слова "геноцид" неприпустимо з правової точки зору, - це може призвести до дипломатичних ускладнень. Можливо, музей буде названий "Музеєм трагедії", або якось по-іншому. Зараз ми думаємо над новою назвою", - зазначив Дж. Унал.

26 лютого 1992, в ході війни в Карабасі, на підступах до міста Агдам, за нез'ясованих обставин загинуло від 200 до 300 чоловік (це за даними міжнародної правозахисної організації Human Right Watch, а згідно пропагованої Азербайджаном версії - більше 600), навмисне утримуваних владою Азербайджану в епіцентрі бойових дій. Населення Ходжали, що представляє собою одну з 5 вогневих точок, звідки обстрілювався блокадний Степанакерт, протягом багатьох місяців насильно утримувалося в селищі і навмисне не евакуювалося владою Азербайджану - з метою подальшого їх використання в якості живого щита.

Жителі Ходжали, покинувши селище по залишеному Силами Самооборони НКР гуманітарному коридору, безперешкодно пройшли більше 10 км і дійшли до контрольованого азербайджанськими військами міста Агдам. Пізніше в безпосередній близькості від позицій азербайджанських військ були виявлені тіла загиблих жителів селища. Точне число загиблих залишається невідомим, тому що офіційний Баку публікує суперечливі цифри. Комісія парламенту Азербайджану з розслідування трагічної загибелі цих цивільних осіб у Агдама була розпущена за указом Гейдара Алієва, а слідчі матеріали - засекречені.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.