Українські й турецькі науковці займуться спростуванням радянсько-російських історичних наративів

Історія України загалом та історія українсько-турецьких відносин, зокрема, довгий період викладалася під впливом радянсько-російських наративів.

Одним з напрямків культурної дипломатії в Туреччині надалі буде робота в архівах, вивчення оригіналів документів, відкриття нових сторінок історичної взаємодії, спростовування існуючих викривлень. Про це в коментарі Укрінформу сказав Надзвичайний та Повноважний Посол України в Туреччині Василь Боднар.

 

"Нещодавно міністри закордонних справ України й Туреччини Дмитро Кулеба і Мевлют Чавушоглу домовилися про створення двосторонньої комісії істориків та науковців, які будуть займатися спільною історією, в т.ч. базуючись на архівах, які є в наших країнах. Потрібно вивчити оригінали документів та відкривати невідомі сторінки нашої спільної історії, спростовувати стереотипи чи викривлення", - сказав Боднар.

Дипломат нагадав про віднайдений раніше у турецьких архівах оригінал Брест-Литовського мирного договору.

"Південний напрямок зовнішньої політики та загалом взаємодія з півднем традиційно була важливою для України, але історія цього виміру поки не до кінця розкрита та описана, тому маємо багато чого вивчати. Туреччина готова до співпраці у цьому напрямку", - наголосив посол.

Він зауважив, що встановлення Президентом України в Україні 28 липня Днем Української державності також свідчить про особливу увагу з боку держави до історії України.

Ще одним важливим напрямком роботи в культурній дипломатії лишатиметься мовне питання, нагадав дипломат.

"Мовний трек став загальнодержавним, і ми зацікавлені у співпраці з Асоціацією турецької мови, зокрема у питанні використання топонімів та правильної їх транслітерації, використання сучасної української мови при перекладі, взаємодії у лінгвістичних питаннях", - сказав Боднар.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.