Громадськість пропонує владі нового голову Держархіву

Громадськість, історики та архівісти просять міністра юстиції Павла Петренка підтримати кандидатуру колишнього голови Сумської філії Держархіву Геннадія Іванущенка на посаду голови Державної архівної служби України.

Про це йдеться у листі-зверненні, розміщеному на сайті Центру досліджень визвольного руху.

За словами підписантів, перед українською архівною службою постає ряд важливих завдань, "від впровадження політики, орієнтованої на відкритість і безумовне виконання законодавства, до інфраструктурних завдань розвитку архівної галузі, які дадуть змогу забезпечити зручність роботи з архівними матеріалами...".

"Ми переконані, що з належною відповідальністю до забезпечення згаданих вище цілей поставиться відомий архівіст Геннадій Іванущенко", - стверджують автори звернення.

Підписанти наголошують: коли Геннадій Іванущенко у 2005-2010 роках очолював Державний архів Сумської області, ця установа єдина в країні повністю виконала завдання із оцифровування тисяч актових записів про смерть людей від Голодомору 1932-1933 років в регіоні.

Під зверненням, зокрема, підписалися:

- Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті;

- Ігор Кулик, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України;

- Руслан Забілий, Директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького";

- Ігор Луценко, Громадський сектор Євромайдану;

- Ганна Гопко, координатор ініціативи Реанімаційний пакет реформ;

- Василь Овсієнко, член Української Гельсінської групи з 1978 року, у минулому політв'язень;

- Вахтанг Кіпіані, головний редактор "Історичної правди";

- Оксана Романюк, директор Інституту масової інформації

- Валентина Піскун, д.і.н., завідувач відділом джерел з новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського

та інші громадяни.

Як відомо, 1 квітня 2014 року Кабмін звільнив голову Державної служби архівів Ольгу Гінзбург з посади. Активістка Компартії Гінзбург очолювала Держархів з 2006 року.

Геннадій Іванущенко має 50 років. Навчався в Сумському державному педагогічному університеті ім. Макаренка (історичний факультет) та Українському Вільному Університеті у м. Мюнхен (Педагогічний інститут).

У 2005-2010 роках був директором Державного архіву Сумської області. У 2011-2013 роках координував проект дослідження зарубіжної україніки у Великобританії, США та Канаді. У 2011-2014 роках  — редактор Сумського історичного порталу.

Упродовж двох останніх років, він є науковим консультантом "Електронного архіву визвольного руху", який з 2013 року надає вільний доступ через інтернет до понад десяти тисяч електронних копій документів з історії України ХХ ст.

Дивіться також: Геннадій Іванущенко вимагає вибачень у "товариша Гінзбург". 2011 рік

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.