У київській мерії розповіли, де можуть розмістити музей Сержа Лифаря

Музей Сержа Лифаря має стати особливим місцем в Києві, де кияни і гості міста могли б дізнатися про постать видатного танцівника і хореографа.

Як повідомили у Департаменті культури КМДА у відповідь на інформаційний запит Укрінформу, на сьогодні обговорюється питання щодо створення такого музейного простору. Розміщуватися майбутній музей може в будівлі по вул. Сагайдачного, 20/2.

 

"Враховуючи величезний інтерес до постаті видатного танцівника і хореографа серед киян, туристів, світових культурних та мистецьких кіл, вбачається необхідність та актуальність створення Музею Сергія Лифаря як сучасної музейної інституції, особливого місця в Києві, де кияни і гості міста могли б дізнатися про цю непересічну особистість, Сержа Лифаря, в європейську та світову балетну культуру, а також його вплив на розвиток культури ХХ століття взагалі та балетне сьогодення.

Крім того, потрібно враховувати запит аудиторії/відвідувачів на місце, де був би представлений танець (сучасний і класичний) як частини міської культури", - йдеться у відповіді.

Як зазначили у департаменті, основною умовою передачі багатого культурного спадку артиста була гарантія постійного експонування матеріалів у меморіальному музеї Сергія Лифаря, який зобов'язувалася відкрити київська адміністрація у 90-х роках. Проте створений Музей був лише у 2019 році, як філія Музею історії міста Києва.

Головні види робіт, над якими сьогодні працюють науковці філії – описання і упорядкування архіву, колекції та бібліотеки великого артиста, що були передані на підставі заповіту самого Сергія Лифаря у 1990-х роках, а також у 2017 році на підставі волі його дружини Ліллан Алефельд.

"Тож Музей Сержа Лифаря – це амбітний проєкт про зв'язок між минулим і майбутнім (історією, рухом, мистецтвом); музей артиста, художника, творчої особистості; музейна експозиція + креативний простір; артистичний простір у широкому розумінні. А також платформа для постійного обміну між експертами, представниками музейної, архівної, мистецької, артистичної, театральної, креативної сфери в Україні та за кордоном, колекціонерами, дослідниками, реалізації кросекторальних проєктів", - розповіли у департаменті.

Проте для повноцінної розбудови і функціонування музей необхідно забезпечити відповідним приміщенням. На сьогодні розглядається можливість розміщення Музею Сержа Лифаря в будівлі по вул. Сагайдачного, 20/2.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.