У київській мерії розповіли, де можуть розмістити музей Сержа Лифаря

Музей Сержа Лифаря має стати особливим місцем в Києві, де кияни і гості міста могли б дізнатися про постать видатного танцівника і хореографа.

Як повідомили у Департаменті культури КМДА у відповідь на інформаційний запит Укрінформу, на сьогодні обговорюється питання щодо створення такого музейного простору. Розміщуватися майбутній музей може в будівлі по вул. Сагайдачного, 20/2.

 

"Враховуючи величезний інтерес до постаті видатного танцівника і хореографа серед киян, туристів, світових культурних та мистецьких кіл, вбачається необхідність та актуальність створення Музею Сергія Лифаря як сучасної музейної інституції, особливого місця в Києві, де кияни і гості міста могли б дізнатися про цю непересічну особистість, Сержа Лифаря, в європейську та світову балетну культуру, а також його вплив на розвиток культури ХХ століття взагалі та балетне сьогодення.

Крім того, потрібно враховувати запит аудиторії/відвідувачів на місце, де був би представлений танець (сучасний і класичний) як частини міської культури", - йдеться у відповіді.

Як зазначили у департаменті, основною умовою передачі багатого культурного спадку артиста була гарантія постійного експонування матеріалів у меморіальному музеї Сергія Лифаря, який зобов'язувалася відкрити київська адміністрація у 90-х роках. Проте створений Музей був лише у 2019 році, як філія Музею історії міста Києва.

Головні види робіт, над якими сьогодні працюють науковці філії – описання і упорядкування архіву, колекції та бібліотеки великого артиста, що були передані на підставі заповіту самого Сергія Лифаря у 1990-х роках, а також у 2017 році на підставі волі його дружини Ліллан Алефельд.

"Тож Музей Сержа Лифаря – це амбітний проєкт про зв'язок між минулим і майбутнім (історією, рухом, мистецтвом); музей артиста, художника, творчої особистості; музейна експозиція + креативний простір; артистичний простір у широкому розумінні. А також платформа для постійного обміну між експертами, представниками музейної, архівної, мистецької, артистичної, театральної, креативної сфери в Україні та за кордоном, колекціонерами, дослідниками, реалізації кросекторальних проєктів", - розповіли у департаменті.

Проте для повноцінної розбудови і функціонування музей необхідно забезпечити відповідним приміщенням. На сьогодні розглядається можливість розміщення Музею Сержа Лифаря в будівлі по вул. Сагайдачного, 20/2.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.