АНОНС. “ТВОРЧІСТЬ СВОБОДИ: (р)еволюційна культура Майдану” – програма заходів

Інтерактивний виставковий простір “ТВОРЧІСТЬ СВОБОДИ: (р)еволюційна культура Майдану” запрошує на культурно-просвітні заходи 4–7 грудня.

Програма заходів:

4 грудня (четвер)
Початок о 18.00 год.

Презентація книги "Слово Майдану"

Бібліотека Майдану запрошує всіх на свою першу презентацію в рамках інтерактивного виставкового проекту "Творчість Свободи". Книга "Слово Майдану" є унікальним виданням зі ста оповідань учасників та очевидців тих зимових подій. Це спогади представників майже всіх служб, підрозділів, напрямів і рухів Майдану, які автор - Олег Віноградов - особисто записав на диктофон у епіцентрі подій. Окрім зустрічі з паном Олегом, на вас чекатимуть щирі історії з уст самих героїв книги.

Вхід на презентацію – вільний.

5 грудня (п’ятниця)
Початок о 18.00 год.

Майстер-клас з розмальовування касок, а також розповіді про те, як цей вид мистецтва зародився і розвивався на Майдані від ініціаторів і колекціонерів цього барикадного хендмейду – представників Спілки художників Українського дому та Мистецької сотні Ігоря Левченка, Наталі Кадін-Фесенюк, Юрка "Пікассо".

7 грудня (неділя)
Початок о 17.00 год.

Презентація фільму "Чорний зошит Майдану"

Документальний альманах "Чорний зошит Майдану" знімався протягом чотирьох місяців студентами 2-го режисерського курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. На Майдані вони не лише шукали своїх героїв, знімали їх, а й працювали волонтерами. Це історії про людей, для яких Майдан став невід’ємною частиною їхнього життя. Від танців і співів у грудні до перших пострілів у січні, від щастя та ейфорії до виснаження і втоми. Це історії про людей, які відстояли свою гідність і готові боротись далі, це розповіді, в яких емоції важливіші за слова. Революція очима студентів, які дивились і бачили, шукали і знаходили… Отже… 13 особистостей. 13 камер. 13 своєрідних поглядів на світ.

Слідкуйте за анонсами про події (можливі зміни) на: www.honchar.org.ua, www.facebook.com/honchar.museum, www.facebook.com/pages/Музей-Майдану

і приходьте у цей простір Свободи – це Ваш Культурний Майдан, творімо Майбутнє вже прямо тут і зараз…

МІСЦЕ: Музей Івана Гончара, вул. Лаврська, 19.
Тел. для довідок: (044) 288-92-68, (044) 360-90-77 / honchar_museum@ukr.net

 

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.