Анонс: Лекція Збіґнєва Ґлюзи "Досвід документування та презентації новітньої історії "

Як документувати новітню історію? Як говорити про складні сторінки минулого? Як створювати унікальні видавничі проекти та мультимедійні виставки?

Про це та інші питання популяризації новітньої історії будемо говорити із легендарним Збіґнєвом Ґлюзою.

Збіґнєв Ґлюза є керівником центру "Карта", що займається документуванням і популяризацією історії сучасної Польщі та Східної Європи, президентом Фонду Східного Архіву та Фонду "Карта".

 Збіґнєв Ґлюза із Аліцією Ванцеж-Ґлюзою, дружиною та співзасновницею Центра "Карта" у архіві організації. Фото Войцеха Сюрдзеля, 2010

Центр "Карта" був заснований за умов "Воєнного стану" у 1982 році як підпільна структура польської антикомуністичної опозиції. До падіння комуністичного ладу "Карта" нелегально фіксувала свідчення політичних в’язнів, що виходили на свободу, займалася самвидавом. За цю діяльність Збіґнєв Ґлюза був заарештований і перебував в ув’язненні. 

Сьогодні Центр "Карта" - це сотні видавничих проектів, одноіменний історичний альманах, проект "Усна історія" та багато інших. Центр "Карта" також є співзасновником "Дому зустрічей із Історією" - виставкового і дискусійного простору у центрі Варшави.

Запрошуємо до участі та дискусії музейчиків, архівістів, істориків та громадських діячів, які займаються дослідженням та популяризацією історії.

Зустріч відбудеться за сприяння Польського інституту у Києві та Українського інституту національної пам’яті у Музеї Івана Гончара в рамках проекту "Музей Майдану/Музей Свободи".

19 грудня, п'ятниця

16:00-18:00

Адреса: вул. Лаврська, 19 (Івана Мазепи, 29)

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.