В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ ЗАБЛОКУВАЛИ ДОСТУП ДО "ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ". ЗАЯВА РЕДАКЦІЇ

Редакція найбільш популярного сайту про українське минуле звертається до правозахисних організацій через протиправне обмеження його роботи у окупованому Росією Криму.

Днями редакція "Історичної правди" отримала чисельні підтвердження, що в окупованому Росією Криму доступ до нашого сайту був обмежений. У більшості випадків під час спроби зайти на сайт монітори комп’ютерів показують помилку "403 (Заборонено!)".

Введення обмежень доступу до "Історичної правди" відбулося навіть не через рішення "Роскомнадзору", яким часто намагаються надати подібним протиправним обмеженням свободи слова вигляду законності. Виглядає, що це відбулося через негласну заборону і кримські провайдери імітують помилку недоступності сайту. Редакція "Історичної правди" не отримувала від окупаційної влади жодних повідомлень, попереджень або вимог.

Користувачі нашого сайту неодноразово інформували, що проблеми із доступом до сайту почалися влітку минулого 2016 року.

 

Ми усвідомлювали, що "Історична правда" є незручним ресурсом для прихильників диктатури, для тих, хто вважає, що "розпад СРСР – це найбільша геополітична катастрофа ХХ століття", хто виправдовує злочини тоталітаризму тим, що "Сталін – це ефективний менеджер". Така тиха заборона сайту є лише черговим доказом того, що цензура в Криму набирає обертів і будь-яка позиція, що не збігається з позицією офіційної пропаганди потрапляє під заборону.

Редакція "Історичної правди" вважає, що такі дії є обмеженням свободи слова та права вільного доступу до інформації. Вони є протиправними і неприйнятними.

Ми публічно звертаємося до національних та міжнародних правозахисних організацій з проханням вплинути на урядові установи Росії для зняття усіх заборон і обмежень для доступу до нашого сайту в окупованому Росією Криму.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.