АНОНС: У Києві обговорять перший досвід регіональної самоорганізації українців Криму в 1917 році

29 серпня в Києві відбудеться публічний діалог з історії "Українська революція на Півдні: перший досвід регіональної самоорганізації українців Криму у 1917 році".

Захід приурочено до століття проведення у Сімферополі першого з’їзду українців Криму та Північної Таврії, інформує прес-служба Таврійської гуманітарної платформи.

Історик та координатор Таврійської гуманітарної платформи Андрій Іванець зробить доповідь на тему "Український національний рух в Криму в 1917 – на початку 1918 рр.", працівник Українського інституту національної пам’яті, севастополець Максим Майоров розповість про український національний рух у Севастополі в 1917 – на початку 1918 рр., кандидат політичних наук  Олександр Палій висвітлить тему "Перші слов’яни в Криму", а координатор медіа-напрямку Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова – "Дискримінація українців в тимчасово окупованому Криму".

Після чого відбудеться діалог експертів і присутніх щодо подій сторічної давнини та сучасний стан українців Криму.

 

"У тимчасово окупованому Криму не згадають про столітній ювілей першого з’їзду українських організацій Таврії в Сімферополі. Невід’ємною складовою курсу окупантів на асиміляцію кримських українців, який не приховає жодна пропагандистська димова завіса, є маніпуляції історичною пам′яттю. Адже навіщо "неіснуючим" або "поселеним у 1954 році в Криму" українцям знати правду про своє минуле? Тому ми на вільній території країни маємо говорити про минуле кримських українців", - говорить А. Іванець.

За його словами, з’їзд представників українських організацій Таврії у 1917 році став першим досвідом самоорганізації українців Криму та  материкової частини губернії у регіональному масштабі.

З іншого боку, проведення цього з’їзду було однією з віх завершення початкового етапу самоорганізації українців у загальнонаціональному масштабі, адже Таврійська губернія стала останньою серед 9-ти українських губерній, де відбувся подібний форум.

Громадський діяч Б. Дубас переконаний, що через дискримінацію українців на тимчасово окупованій території, загрозу їх асиміляції необхідно як відновлювати історичну пам’ять про їх минуле, так і вживати дій для їх захисту тепер.

За підсумками обговорення на діалозі можуть бути підготовлені звернення до органів влади щодо проблем українців Криму.

29 серпня, вівторок, 18.00

Місце: галерея "Хлібня" Національного музею "Софія Київського", (м. Київ, вул. Володимирська, 24).

Організатори: ГО "Таврійська гуманітарна платформа", Національний заповідник "Софія Київська", Союз вимушених переселенців та Feldman Family Museum за підтримки громадського діяча, екс-заступника Постійного Представника Президента України в АР Крим Богдана Дубаса.

Вхід вільний.




Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.