In memoriam. Сьогодні ховатимуть медсестру УПА Дарію Полюгу

У середу, 13 вересня, поховають учасницю українського визвольного руху Дарію Полюгу, яка померла на 92-му році життя напередодні.

Поховають оунівку на Личаківському кладовищі на полі № 52, передає ZAXID.net із посиланням на прес-службу Львівської міської ради.

Чин похорону відбудеться о 16:00 у каплиці Івана Хрестителя на вул. Пекарській, 52. Після цього орієнтовно о 17:00 відбудеться поховання на цвинтарі.

Дарія Полюга в юнацькі роки. Фото: territoryterror.org.ua

ДОВІДКА:

Дарія Палюга (у дівоцтві Масюк) народилася 4 березня 1926 року в м. Яворів на Львівщині. Закінчила шість класів "Рідної школи". У 1938–1939 роках навчалася в Яворівській гімназії при монастирі сестер Василіянок, потім в учительській семінарії. У 1942 році вступила до Юнацтва ОУН. За рекомендацією Крайового проводу ОУН вступила до Львівського медінституту.

У 1944 році пройшла вишкіл медсестер, який проводив лікар куреня УПА "Переяслави", відомий поет та ідеолог українського націоналізму Юрій Липа. 1948-го року на 4-му курсі медінституту була заарештована. 7-8 жовтня перебувала в тюрмі на вул. Лонцького у Львові. Рішенням комісії Особливої наради при МГБ СРСР засуджена за ст. 54 КК УРСР на 10 років.

Дарія Полюга (перший ряд, друга ліворуч) і Любомир Полюга (другий ряд, ліворуч) з друзями після виходу з таборів. 2-га половина 1950-х років. Фото: territoryterror.org.ua

Покарання відбувала в таборах Інти (Комі АРСР). Звільнена в 1956 році. За два роки отримала дозвіл на повернення в Східну Україну. Із 1961 року жила в Цюрупинську (тепер м. Олешки) Херсонської області. Від 2001 року мешкала у Львові. Була одружена з Любомиром Полюгою (1925–2016) – охоронцем Головного командира УПА Романа Шухевича.

Більше про Дарію Полюгу читайте на сайті "Територія терору".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.