Рeштки Руднєва зникли. ФОТО

У могилі російського революціонера-більшовика Миколи Руднєва в Харкові знайшли порожнечу.

Про це повідомив директор департаменту у справах інформації та зв'язків з громадськістю Харківської міської ради Юрій Сидоренко під час брифінгу, пише офіційний сайт міськради.

"Могила Руднєва виявилася черговим комуністичним фейком", - зазначив посадовець на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Це з'ясувалося під час шурфування (вироблення прямокутного перерізу невеликої глибини) місця де, начебто, спочивав Руднєв. Окрім будівельного сміття під могильною плитою робітники не знайшли нічого.

 

Роботи велися на глибині до 2,5 м. Як вважають фахівці, цього достатньо, щоб зрозуміти, чи варто шукати далі прах, чи ні. Плиту з місця передбачуваного поховання приберуть. Чи буде вона утилізована, чи яка доля її чекає надалі, поки точно невідомо. 

За підсумками проведених робіт буде складено відповідний акт, який спрямують до Міністерства культури України, щоб змінити статус місця.

 

Микола Руднєв - революціонер, більшовик, командир харківської Червоної гвардії у 1917-1918 роках. Під керівництвом Руднєва у Харкові військові роззброїли війська УНР і зайняли найважливіші об'єкти міста. З лютого 1918 року - заступник наркома у військових справах т. зв. Донецько-Криворізької республіки зі столицею в Харкові, з липня 1918 року - начальник штабу Царицинського фронту.

Під час боїв під Царициним був смертельно поранений. Похований спочатку в Царицині, а потім у 1919 році "на прохання трудящих" перепохований на Михайлівській площі в Харкові, яка отримала  його ім'я. Тут же стояв і пам'ятник Руднєву, який у 2015 році активісти звалили з постамента.

У 2015 році в рамках декомунізації площу Руднєва перейменували на площу Героїв Небесної сотні. 

Із проханням про перепоховання праху Миколи Руднєва до міської ради звернулися представники "Східного корпусу". Міська комісія з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища розглянула це питання та прийняла рішення перепоховати останки на одному з кладовищ Харкова.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.