Помер останній король Румунії

У Швейцарії у віці 96 років помер колишній король Румунії Міхай.

Про це повідомляє Радіо "Свобода".

Екс-монарх серйозно хворів протягом останніх 1,5 року. Міхай I, який був останнім живим монархом зі східноєвропейських країн, припинив участь у публічних заходах у березні 2016 року. Тоді королівський дім оголосив, що в нього діагностували рак шкіри і лейкемію.

 Міхай Перший. Фото: Reuters

Колишньому королю зробили операцію в клініці в Лозанні. Його стан погіршився з 6 листопада.

Міхай І Гогенцоллерн-Зігмарінген народився в 1921 році в родині принца Кароля, чия династія походила з роду прусських і німецьких імператорів. Був на престолі в 1927–1930 і 1940–1947 роках, тобто в дитячому й дуже молодому віці. У часи диктатури генерала Йона Антонеску (1940–1944) залишався маріонетковим правителем. 

Король Міхай у 1942 році в Севастополі

Однак з наблженням Червоної армії до кордонів Румунії 25-літній Міхай вступив у змову з антифашистською опозицією та скинув владу Антонеску. Король оголосив про приєднання Румунії до Антигітлерівської коаліції й оголосив війну Третьому Райхові.

Відтоді румунська армія брала участь у боях з Вермахтом. За це Міхай отримав найвищий радняський орден "Перемога" і останнім часом залишався єдиним живим власником цієї нагороди.

Текст указу Президії Верховної Ради СРСР про нагородження короля Румунії Міхая Першого орденом "Перемога". Він став наймолодшим кавалером ордена і на момент смерті залишався єдиним його носієм.

Але, коли в 1947 році комуністи скасували монархію, Міхай змушений був зректися престолу й емігрувати до Швейцарії. Колишній король займався фермерством, працював льотчиком та брокером на біржі. Уперше повернувся до Румунії в 1992 році після повалення комуністичного режиму. У 1997 році Міхаю повернули румунське громадянство. 

Був одружений на принцесі Анні Бурбон-Пармській (1923-2016).

Як кавалер найвищого радянського ордена та головнокомандувач військами країни-учасниці Антигітлерівської коаліції брав участь в урочистостях до Дня Перемоги в Москві в 2005 і 2010 роках.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.