У Польщі на місцевих похованнях ушанували козаків Армії УНР. ФОТО, ВІДЕО

На вихідних у Польщі місцеві українці вшанували козаків Армії УНР, похованих на українських віськових кладовищах.

2 червня відбулися щорічні урочистості зі вшанування воїнів Української Народної Республіки, похованих  на Українському військовому кладовищі в м. Александрув Куявський Куявсько-поморського воєводства Польщі.

Заходи організувала місцева влада на чолі з бургомістром Анджеєм Цеслею та під патронатом заступника Міністра культури і національної спадщини Польщі Ярослава Селліна, повідомляє Посольство України в Польській Республіці.

 Фото: FB Посольство України в Республіці Польща

Рівно 25 років тому кладовище було відновлено, і з того часу щороку в першу суботу червня тут проходять пам’ятні заходи за участю керівництва міста, політиків, дипломатів, духовенства різних конфесій і численної української громади.

Фото: FB Посольство України в Республіці Польща 

"Посольство вдячне місцевій владі, православній парафії міста, усім полякам і українцям, які опікуються Українським військовим кладовищем і плекають пам’ять про українсько-польське братерство зброї 1920 р., яке врятувало Європу від більшовицької навали", - зазначає сторінка посольства у "Фейсбуці".

Фото: FB Посольство України в Республіці Польща 

Дипломати наголосиили, що спільна боротьба з більшовизмом майже сто літ тому продемонструвала справжню міць партнерства між Україною і Польщею, а також стала переконливим свідченням для сучасних і наступних поколінь українців і поляків, що лише в мирі, злагоді і взаємній співпраці наші держави і народи здатні досягати успіху і перемагати ворога.

 Фото: FB Посольство України в Республіці Польща

3 червня в м. Перемишлі сотні українців пройшли маршем пам'яті воїнів Армії УНР. "Пикулицька хода", як називають марш, теж відбувається щороку за маршрутом від греко-католицького кафедрального собору в Перемишлі до села Пикуличі, де поховані петлюрівці.

Як повідомляє Радіо "Свобода", марш проходив під посиленою охороною польської поліції. За даними газети української громади в Польщі "Наше слово", заходи пройшли без надзвичайних подій, кількість учасників - понад 300 осіб.

У Пикуличах поховано, за різними даними, від 2 до 3 тисяч солдатів Армії УНР, які померли у 1918-1921 роках у таборі для інтернованих. Помирали від недоїдання, антисанітарії та хвороб, зокрема – тифу та туберкульозу. Табір діяв до початку 1921 року, а 1 листопада того ж року місцеві українці провели там панахиду і порядкували цвинтар. 

Фото FB "Наше слово"
 Фото FB "Наше слово"

Як повідомлялося, на кладовищі села Грушовичі в Польщі щонайменше три людські останки можуть належати українським підпільникам.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.