Спецпроект

Вшанування у Сагрині під українськими прапорами — не провокація — дипломати

"Вшанування пам'яті загиблих представників кожної з країн, якої б національності вони не були — це не провокація, а високоморальний християнський вчинок", — заявили в Посольстві України в Республіці Польща у відповідь на висловлювання люблінського воєводи.

Відповідний коментар з'явився ввечері 9 липня на офіційній сторінці посольства у "Фейсбуці"

Дипломати нагадали, що в християнській традиції померлі поминаються в будь-яку пору року без згадування про дату смерті, особливо коли це здійснюється в присутності духовних осіб. 

"Нашим спільним обов’язком є збереження пам'яті про всіх загиблих, незалежно від того, чи йдеться про кілька сотень осіб, чи про декілька десятків тисяч", — ідеться в повідомленні.

Посольство заявило, що українців, які піднімають на офіційних заходах національні прапори, ніяким чином не можна називати націоналістами і провокаторами, як і поляків. 

"Переконані, однак, що люди з національними прапорами дбають не лише про гідність своєї держави, а й про дружні і добросусідські відносини між Україною і Республікою Польща", — додали в Посольстві. 

Коментар акцентує на фундаментальному принципі міждержавних відносин: політики і посадові особи не повинні маніпулювати історією. "Особливо це має значення тоді, коли вони самі визнають, що не є істориками, не знають встановлених фактів та не заглиблюються в суть питання, про яке говорять", — підкреслили дипломати.

Як повідомлялося, Люблінський воєвода Пшемислав Чарнек назвав ушанування пам’яті загиблих у Сагрині українців 8 липня  цього року "провокацією" і має намір подати заяву до прокуратури на організатора.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.