У міській раді Вінниці експонуються старовинні карти України. ФОТО

Протягом тижня у холі міської ради Вінниці триватиме виставка старовинних карт. На них можна побачити, якою була територія українських земель до XVIII століття.

Колекція належить директору музею української марки у Вінниці Олександру Білецькому. Він розповів, що у міській раді показані копії старовинних карт в оригінальному розмірі, пише вінницький інформаційний портал "Вежа".

"Раніше карти, які були у вигляді гравюр, вирізали на дереві або випалювали на міді, це був дуже складний процес, тому фактично кожна карта була витвором мистецтва. Додатково дофарбовували акварелями чи іншими фарбами. Тут можна побачити копії дуже цікавих карт, наприклад, карта Птолемея, створена у другому столітті нашої ери, фактично нею користувались аж до 17 століття, частково до 18. Також варто відзначити карту Боплана, яка складається з вісьмох частин. Це перша в Європі середньорозмірна карта", – розповів колекціонер.

 Більше зображень мап дивіться на сайті "Вежа"
 

Найдавніша мапа на виставці від 1482 року, її автор – Клавдій Птолемей. Це "Карта Європейської Сарматії. Європа. Сарматський континент".

 

Також на виставці представили Генеральну карту України 1648 року. Її створив Гійом де Левассер де Боплан. Ще є мапа течії Дніпра, опис Королівства Польського та Князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Пруссії, Лівонії та Курляндії.

Виставку відкрили в понеділок, 19 листопада. 

Як повідомлялося, адміністратор "Вікіпедії" створив карту спогадів очевидців Голодомору.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.