Спецпроект

Чи встановлять скандальний пам’ятник Волинській трагедії у Польщі? Спроба №4

У Команчі (Підкарпатське воєводство) хочуть поставити пам’ятник жертвам Волинської трагедії. Меморіал, який протягом останніх двох років викликає неоднозначну реакцію в суспільстві, вже відмовилися зводити в Ряшеві, Єленій Горі та Торуні.

Про це повідомляє видання "Наше Слово".

 Фото: Facebook/Społeczny Komitet Budowy Pomnika „Rzeź Wołyńska" w Jeleniej Górze

Документи щодо зведення пам’ятника жертвам Волинської трагедії до ґміни Команча подала приватна особа з Кракова. З неофіційних джерел, як запевняють у виданні "Наше слово", відомо, що Рада ґміни не прийняла ще жодного рішення у цій справі. У селі проживає 20-30% українців (до виселення у 1947 р. у українське населення нараховувало більше 80% селян).

14-метровий пам’ятник жертвам Волинської трагедії має складатися з трьох елементів. Центральний – орел у короні; на його розпростертих крилах розміщені назви місць, де відбувалися вбивства поляків.

Всередині орла – хрест, у якому знаходиться фігура дитини, настромлена на вила. Унизу – фігури сім’ї з дітьми у вогні, а за ними мають виднітися дитячі голови, настромлені на огорожу.

 Фото: pava-swap.org (Stowarzyszenie Weteranów Armii Polskiej w Ameryce)

Автор монументу – польський скульптор Анджей Пітинський, який протягом останніх сорока років живе і працює в США. Згідно з його задумом, вила є алюзією на державний герб України – тризуб. Будівництво пам’ятника жертвам "Волинської різні" фінансувало Товариство ветеранів польської армії у Нью-Йорку.

"Монумент з’явиться у Польщі, щоб поляки ніколи не забули про своїх співвітчизників, по-звірськи вбитих у 1942-1945 роках тільки тому, що вони були поляками і католиками", – читаємо на сайті Товариства.

Монумент, від якого відмовилися кілька польських міст

Про пам’ятник стало відомо в лютому 2017 року. Спочатку він мав бути зведений у Ряшеві, але президент міста Тадеуш Ференц виступив проти цієї ідеї. Як повідомляли місцеві ЗМІ, однією з причин він назвав необхідність збереження хороших польсько-українських відносин.

 Фото: Facebook/Społeczny Komitet Budowy Pomnika „Rzeź Wołyńska" w Jeleniej Górze

Опісля монументом зацікавилося Товариство любителів Львова і південно-східних кресів із Єленої Гури, які подали проект до громадянського бюджету. Документи, однак, відхилили на самому початку.

Члени комітету, який вирішив зайнятися побудовою пам’ятника, вказали у своїй заяві місце, щодо якого міська влада вже мала інші плани. Урядовці не запропонували нової локації, тому місцеві жителі не змогли голосувати за проект.

  Фото: pava-swap.org (Stowarzyszenie Weteranów Armii Polskiej w Ameryce)

Черговим містом, де мав з’явитися пам’ятник, став Торунь. Монументом зацікавився польський католицький священик Тадеуш Ридзик. Він відомий як засновник і директор радіостанції "Радіо Марія в Польщі", а також телевізійного каналу "Телебачення Trwam".

У грудні 2017 року Тадеуш Ридзик запропонував створити список українців, які рятували поляків від УПА. Пам’ятник жертвам Волинської трагедії хотіли поставити на території товариства членів ордену Редемптористів, у Парку національної пам’яті, що його планував створити Ридзик.

Оскільки ця ініціатива викликала обурення української сторони та проукраїнських середовищ, зрештою від ідеї встановлення монументу в Торуні відмовилися.

На монумент негативно відредагували навіть особи, пов’язані з польськими кресовими середовищами у Польщі.

Читайте також:

У Ряшеві не хочуть пам'ятника жертвам УПА. У Єленій-Ґурі теж

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.