Документальний фільм «Справа «Рифи» можна переглянути онлайн. ВІДЕО

У соціальній мережі YouTube у відкритому доступі опубліковано документальний фільм про патріарха Йосиса Сліпого «Справа «Рифи». Фільм можна переглядати у двох мовних версіях: українською і англійською мовами.

Фільм "Справа "Рифи" охоплює період з 1939 по 1963 роки та розкриває невідомі широкому загалу обставини арешту, ув’язнення та звільнення Йосифа Сліпого, повідомляє Інформаційний ресурс УГКЦ.

 

Фільм було створено у 2017 році. Його прем’єрний показ відбувся в лютому 2017 року в родинному селі патріарха Йосифа Сліпого Заздрість на Тернопільщині з нагоди 125-річчя від дня його народження.

Після цього прем’єри відбулися в різних містах Центральної, Західної, Південної і Східної України, а також у таких країнах світу: Італії, Канаді, США, Аргентині. Фільм отримав багато схвальних відгуків глядачів.

"Справа "Рифи" українською мовою

Особливу увагу у фільмі приділено історичним подіям та визначним особистостям того періоду, їх впливу на долю патріарха Йосифа Сліпого. Героями фільму стали папа Іван ХХІІІ, президент США Джон Кеннеді, генеральні секретарі ЦК КПРС Йосип Сталін та Микита Хрущов.

"Справа "Рифи" англійською мовою

Назву стрічці дала агентурна справа "Рифи", яка зберігається в архіві СБУ. У 33 томах справи докладно задокументовано, як радянська влада розробляла та втілювала в життя план знищення Української Греко-Католицької Церкви та її Глави Йосифа Сліпого. Ці документи, які радянська репресивна система дбайливо збирала та зберігала, стали основою фільму.

До стрічки увійшли свідчення учасників та очевидців подій, коментарі істориків з України, Італії, США, унікальні кадри кінохроніки, які знімальна група розшукала в українських та іноземних кіноархівах.

Режисер Олена Мошинська, продюсер Павло Казанцев, виробництво "Sсreen Media Ukraine" та "Живе production".

Читайте також:

Йосиф Сліпий, кенгуру і корова Джульєта

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.