В Узбекистані заборонили георгіївські стрічки

Замість георгіївських стрічок в Узбекистані до Дня Перемоги у Другій світовій війні, яке в республіці називається Днем пам'яті і почестей, роздаватимуть стрічки в кольорах національного прапора

Відповідне розпорядження видав прем'єр-міністр республіки Абдулла Аріпов, повідомляє Еспресо із посиланням на портал Xabar.uz.

 

Під час селекторної наради, присвяченої святкуванню, він розкритикував поширення георгіївських стрічок і розпорядився замість них виготовити і роздати 100 тис. стрічок у кольорах прапора Узбекистану.

Окрім того, він доручив організувати в мережі Facebook акцію, під час якої користувачі публікуватимуть зображення узбецького прапора. До акції, на думку Аріпова, мають приєднатися співаки, спортсмени, актори, гумористи.

"Цей захід неофіційний, тому він має щиро об'єднати людей", - вказав Аріпов.

Слід зазначити, що проти георгіївських стрічок давно виступають узбецькі націоналісти. Зокрема, в 2016 році історики Анвар Назіров і Шухрат Барлас заявили:

"Під час колонізації нашої батьківщини царською Росією багато генералів і офіцерів були нагороджені орденом і стрічкою Святого Георгія, заснованих Катериною II у 1769 році.

На медалях, заснованих спеціально для генералів та офіцерів армії колонізаторів, були вписані назви наших міст, захоплених шляхом винищення місцевого населення, і до цих медалей були прикріплені стрічки ордена Святого Георгія".

Разом з тим, на початку квітня в Узбекистані влада схвалила проведення акції "Безсмертний полк" у Ташкенті, погодивши маршрут від меморіального комплексу "Братські могили" до площі Мустакіллік (символічність маршруту в тому, що Мустакіллік – це незалежність по-узбецьки).

Раніше проведення "Безсмертного полку" в Ташкенті керівництво міста намагалося заборонити.

Читайте також:

У Білорусі парламентарі захищають георгіївську стрічку

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.