Проспект Григоренка в Харкові залишився взагалі без табличок

У ніч на 26 червня в Харкові комунальники міняли вказівники "Проспект Григоренка" на "Проспект Маршала Жукова". Проте через спротив мешканців вулиці роботи зупинили.

Робітники встигли почепити нові таблички на п'яти будинках, проте наштовхнулись на спротив містян, повідомляє ТСН.

Чому роботи виконувалися саме вночі пояснили в Харківській міській раді. 

"Ці роботи виконували підрядники. (Вночі) тому що запізно отримали ці таблички. Поїхали їх вішати. Кажуть, що зручніше це робити вночі. Бо людей немає, ніхто не заважає", - прокоментував речник Харківської міської ради Юрій Сидоренко.

 
Мешканці проспекту та поліція біля вказівників, які так і не повісили
фото: FB вадим поздняков

Через незгоду місцевих мешканців, які помітили заміну, роботи зупинили. Тепер на будинках на проспекті Григоренка/Жукова взагалі немає жодних табличок.

 "Суспільство би не дало змінювати ті таблички. І це вони робили вночі, щоб ніхто не побачив. Швидко змінить і не підіймати - не питання", - зазначив свідок Богдан Дорошенков. 

Нагадуємо, 19 червня Харківська міська рада проголосувала за повернення імені Жукова проспекту Григоренка.

20 червня рішення офіційно оприлюднили. Того ж дня із позовом до Харківського окружного адмінсуду звернувся представник народного депутата України Андрія Білецького, який просить скасувати рішення міськради.

Із заявою до поліції після рішення міськради звернувся депутат міської ради Ігор Черняк.

Український інститут національної пам’яті, у свою чергу, звернувся до ГПУ.

26 червня до Харківського окружного адміністративного суду депутати Харківської міської та обласної ради подали позов із оскарженням рішення міської ради Харкова.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.