In Memoriam. Помер письменник Володимир Панченко

Відомий український письменник та літературознавець Володимир Панченко пішов з життя 14 жовтня

Про це у Facebook повідомив письменник Михайло Слабошпицький.

 

Володимир Панченко народився у 1954 році в селі Демидівка Любашівського району Одеської області. Працював в університетах спочатку Одеси, потім Кіровограда, а в роки незалежності переїхав до Києва, обійнявши посаду професора Києво-Могилянської академії.

Панченко є автором низки монографій та статей з історії української літератури. Заснував тат очолював веб-портал "ЛітАкцент". Він був депутатом Верховної Ради першого демократичного скликання, належав до опозиційної "Народної Ради". С 2017 року Володимир Панченко був членом групи "Першого грудня".

"Всі його книжки дуже схожі на нього – вони розумні, літературно артистичні і за кожною, як і за ним особисто, вгадується ціла бібліотека, до котрої він тягнувся своїм спраглим і сміливим розумом", - пише Михайло Слабошпицький.

У вересні Володимиру Панченку виповнилося 65 років.

"Останні два роки він боровся зі страшною хворобою, боровся так, як, може, ніхто інший. Упродовж 2018-19-го побачили світ його три книги, три! "Повість про Миколу Зерова" (вид-во "Дух і літера"), "Літературний ландшафт України" ("Ярославів вал"). І книга, що стала останньою - "Сонячний годинник" ("Темпора"). Він ніби заклинав смерть шаленою роботою, попри тяжку недугу..." - розповів у Facebook кінокритик Сергій Тримбач.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.