In Memoriam. Помер американський історик-україніст Марк фон Гаґен

Історик із США, почесний професор Університету штату Аризона Марк фон Гаґен пішов з життя у неділю, 15 вересня, вранці

Повідомлення про це з'явилося на сторінці вченого у Facebook.

 

Дослідник помер у лікарні після двотижневої госпіталізації. Йому виповнилося 65 років. 

Марк фон Гаґен спеціалізувався на історії Росії, України та Євразії. Навчався в Джоржтаунському університеті, Університеті Індіани в Блумінгтоні та Стенфордському університеті. У 1985 року здобув ступінь PhD з історії та гуманітарних наук у Стенфордському університеті. Викладав у Стенфордському, Єльському, Колумбійському університетах, у Вільному університеті Берліна, а також у Вищій школі соціальних наук у Парижі. 

Широку наукову дискусію щодо конструювання та представлення української історії в європейській та світовій гуманітаристиці спричинила стаття Марка фон Гаґена "Чи має Україна історію?", опублікована в 1995 році в журналі Slavic Review.

У 2002–2005 роках фон Гаґен очолював Міжнародну асоціацію україністів. Був членом видавничої ради журналів Ab Imperio та "Критика". Неодноразово виступав на наукових конференціях в Україні. 

"Це надзвичайно велика втрата для світової україністики. Марк фон Гаґен відіграв важливу роль в українській історіографії у переломний момент її входження у світовий історіографічний простір, після десятиліть радянського домінування.

З одного боку, він допоміг ввести українські теми у репертуар досліджень своїх колег-істориків радянської доби на Заході. З іншого боку, як людина добре обізнана з новими напрямами світової історіографії, він зміг запропонувати надзвичайно продуктивні напрямки розвитку українській історії у її взаємозв'язку зі світовою історичною наукою.

Мені не відомий інший науковець неукраїнського походження, який би займався українською історіографією настільки різнопланово і мав би на неї такий потужний інтелектуальний вплив як Марк фон Гаґен", – розповів "Історичній правді" професор, директор Гарвардського українського наукового інституту Сергій Плохій.

Політолог Володимир Кулик на сторінці у Facebook написав: "Помер Марк фон Гаґен, блискучий історик, великий друг України й багатьох українських науковців. Я знав його 27 років. Захоплювався його науковими здобутками, а ще більше – його мужністю в боротьбі зі страшною хворобою. Він протримався довго й зробив іще багато. Спочивай з миром, Марку".

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.