В англійському лісі знайшли таємниче стародавнє коло

Раніше невідому пам'ятку бронзової доби знайшли у прадавньому Лісі Діна в графстві Глостершир, після обстеження місцевості пристроєм лазерного сканування з літака.

Про це пише ВВС.

Ритуальну пам'ятку, відому як кільцевий насип, створили приблизно у 2000 році до Р.Х. Вона складається з валу у формі кола з кількома вапняковими каменями, які стоять вертикально.

 
Так знайдену пам'ятку у бронзову добу уявляє художник
ANNE LEAVER

Археолог Джон Хойл, який знайшов пам'ятку, сказав, що в Глостерширі подібних більше немає, і це "дуже значне" відкриття.

Пам'ятку знайшли під час використання лідара (технології отримання та обробки інформації про віддалені об'єкти за допомогою активних оптичних систем) для аналізу Лісу Діна.

Метод дослідників передбачав використання лазерних променів для створення 3D-опису поверхні землі, з видаленням дерев з ландшафту.

Пан Хойл повідомив, що вивчаючи дані, він помітив "незвичайну" місцевість у формі кола. Спочатку він думав, що це могла бути обладнана артилерійська позиція часів Другої світової війни.

 
Аналіз місцевості за допомогою лідара виявив незвичайний об'єкт у формі кола
FORESTRY COMMISSION

Але відвідавши місцевість, що знаходиться поблизу села Тіденхем, він зрозумів, що йдеться про пам'ятку, яка виникла у 1 500 - 2 500 роках до Різдва Христового.

"Це було дуже захопливо. Я розраховував знайти досить багато нових пам'яток за допомогою лідара, але нічого настільки цікавого, як це", - розповідає вчений.

Пам'ятка має діаметр приблизно 25 метрів. Вал являє собою насип з щебеню шириною 5 метрів, а також має принаймні 10 білих вапнякових стоячих каменів, кожен з яких не перевищує одного метра у висоту.

Пан Хойл повідомив, що кільцеві насипи були "поширеними у високогірних районах, у таких місцях, як Дербішир, Нортумберленд та Уельс", але це єдиний відомий напис у Глостерширі.

"Ніхто точно не знає, для чого вони використовувалися. Деякі зі знайдених асоціювалися з похованнями, і часто в таких місцях є залишки деревного вугілля, що свідчить про ритуали, пов'язані з вогнем", - додав він.

 
Так виглядає один зі стоячих каменів
ВВС

Знахідку представлять у новій книзі пана Хойла - "Приховані пейзажі Лісу Діна".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.