Англійцю повернули забуту в потязі трьохсотрічну скрипку. ФОТО

Старовинну скрипку вартістю 320 тисяч доларів, яку музикант Стівен Морріс забув у поїзді на півдні Лондона, повернули законному власнику.

Про це пише ВВС.

22 жовтня Стівен Морріс забув скрипку, зроблену відомим майстром Девідом Теклером у 1709 році, у поїзді, що прямував із Лондона до Орпінгтона.

 
WALTON/YOUTUBE

Музикант, який записав саундтреки для фільмів про Джеймса Бонда і трилогії "Володар перснів" і працював з Девідом Боуї та Стіві Вандером, був шалено засмучений.

"Відтоді, як вона зникла, я майже не спав", - зізнається він. 

Пізніше транспортна поліція опублікувала зйомку камер спостереження, на якій видно, як якийсь чоловік забирає скрипку, коли поїзд наближається до станції Бромлі Саут.

 
STEPHEN MORRIS

Поліцейські запропонували цьому чоловікові вийти із ними на зв'язок, схожі заклики лунали і у соцмережах.

Минулого четверга пан Морріс отримав повідомлення у Twitter: "Я упізнав людину на відео. Схоже, я його знаю, і хотів би допомогти. Я по собі знаю, як це - забути цінну річ у поїзді".

Наступного дня із людиною, яка надіслала повідомлення, зв'язалися, і, судячи з усього, нею виявився саме той чоловік, який прихопив із собою скрипку в потязі.

Чоловік, який назвався "Джин" (це не його справжнє ім'я), погодився зустрітися із паном Моррісом у п'ятницю ввечері на парковці супермаркету неподалік станції Бекенгем.

 
STEPHEN MORRIS

В операції, якою керував друг музиканта, колишній поліцейський Майк Пеннет, брали участь співробітники поліції у штатському.

"Майк був головним локомотивом усієї операції", - казав згодом пан Морріс.

Після 10 вечора група поліцейських простежила за тим, як "Джин", молодий чоловік до 30-ти років, підійшов до пана Морріса, потиснув йому руку і передав сумку зі скрипкою.

 
STEPHEN MORRIS

"Йому було дуже соромно, він сказав, що хотів передати її мені особисто. Все завершилося якнайкраще", - розповідає музикант.

Скрипка і смичок не постраждали.

У транспортній поліції підтвердили, що не порушуватимуть справу проти чоловіка, оскільки він зробив необхідні кроки, щоб зв'язатися із власником скрипки і повернути її.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.