В Одесі демонтували останній барельєф Жукова. ВІДЕО

Активісти патріотичних організацій Одеси демонтували, 4 лютого, барельєф маршала Жукова з будівлі університетського гуртожитку на вул. Новосельського. Представники Українського інституту національної пам'яті засвідчили, що при цьому не було порушень законності.

Про демонтаж барельєфа повідомило Південне відділення УІНП на своїй сторінці у Facebook.

 

"Сьогодні демонтовано з будівлі гуртожитку №2 Одеського національного університету імені Мечникова (Новосельського, 64) останній у місті барельєф маршалу Радянського Союзу Георгію Жукову", - йдеться в повідомленні.

Зазначається, що "представники УІНП на місці засвідчили громадськості і поліції, що роботи з демонтажу виконані цілком в правовому полі, оскільки барельєфи, пам'ятні знаки, пов'язані з діячами Комуністичної партії Радянського Союзу, а цим критеріям відповідає постать Жукова, підлягають обов'язковому демонтажу".

Протягом попередніх п'яти років громадські активісти неодноразово зверталась до органів місцевого самоврядування з вимогами виконати вимоги закону про декомунізацію, однак безрезультатно.

Адміністрація університету ім. Мечникова дозволила роботи, оскільки барельєф на балансі цього будинку не перебував, а будинкоутримувачем є саме університет.


Нагадуємо, що три місяці тому, наприкінці жовтня, було також демонтовано барельєф Жукову на будівлі військкомату на розі вулиць Канатної та Пироговської. На його місці планують встановити меморіальну дошку з іменами одеситів, які віддали життя за суверенітет України у боях на Донбасі.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.