У Львові вшанували пам'ять українців, яких депортували під час операції "Вісла"

78 років тому розпочалася військово-політична операція "Вісла", яка тривала до 29 липня 1947 року.

Про це повідомляє Львівська обласна рада.
 
Під час операції "Вісла" за підтримки Радянського Союзу польський комуністичний режим депортував 140 тисяч українців Лемківщини, Холмщини, Надсяння й Підляшшя. Заарештовано й засуджено 315 цивільних, розстріляно 173 етнічних українців. Близько 10 тисяч було депортовано вже після "Вісли" в грудні 1947 року.
"Акцію проводили під приводом ліквідації формувань Української повстанської армії на Закерзонні. Однак у документах з грифом "таємно" йшлося про "остаточне розв'язання української проблеми в Польщі". З квітня по липень 1947 року оперативна група "Вісла" провела 6357 бойових акцій, убила 1509 повстанців, знищила 1178 бункерів і криївок і заарештувала майже 2800 осіб із цивільної мережі ОУН і УПА у Закерзонні. 3936 підозрюваних у співпраці з УПА, з них 823 жінок і 27 священників, ув'язнили в концтаборі Явожно. Унаслідок катувань багато ув'язнених українців загинули", – зазначила у виступі заступниця голови комісії з питань історико-культурної спадщини та туризму Львівської обласної ради Соломія Риботицька.
Пам'ятне віче за участі представників влади, депутатів Львівської обласної ради, духовенства, громадських організацій провели біля пам'ятника "Жертвам депортацій українців у ХХ столітті". Спільно з аматорським хором "Надсяння", представниками товариств і об'єднань "Холмщина", "Лемківщина", "Бойківщина", "Любачівщина", "Надсяння" і "Закерзоння" присутні відправили молебень та поклали до пам'ятника жертвам депортацій українців лампадки та квіти.
 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.