Інститут нацпам'яті випустив календар про українських жінок ХХ століття

«Українські жінки ХХ століття» - це зручний настільний календар на 2021 рік, який розповідає історії українських жінок, які у різний спосіб вплинули на становлення та розвиток української державності або здійснили вагомий внесок у розвиток української науки, культури, освіти чи інші визначні досягнення наприкінці ХІХ – ХХ століттях.

Про це йдеться на сторінці УІНП.

 

"Героїні календаря в різний спосіб стали на захист української державності під час Перших (1917-1921 роки) та Других визвольних змагань (кін. 1930-х - 1950-ті роки).

До календаря увійшли 12 ювілярок, які є особливими для історії України. Ці жінки різні за походженням, віком, освітою, професію. Об'єднує їх те, що вони не залишилися осторонь суспільних та політичних процесів і подій, які відбувалися на українських землях протягом ХХ століття.

Вони з яскравою громадянською проукраїнською позицією, переважно активістки жіночого руху, правозахисниці та політичні діячки. Це представниці різних поколінь українок, які щоденно виборювали право відбутися і ставали взірцем для інших", - розповідає авторка проєкту та співробітниця УІНП Наталя Слобожаніна.

Кожен місяць в календарі присвячені одній українській діячці за принципом хронологічного відбору за круглими та напівкруглими датами року народження. Серед героїнь календаря політикеса Олена Левчанівська, освітянки Христина Алчевська й Софія Русова, військовичка Софія Галечко, громадські діячки та письменниці – Дніпрова Чайка, Олена Теліга, Марія Бачинська-Донцова та інші.

Календар буде цікавий працівникам закладів науки, культури та освіти, представницям жіночих громадських організацій та інших установ і громадських організацій, та просто зацікавленим гендерною тематикою.


Авторка проєкту: Наталія Слобожаніна


Подяка за консультації: Оксані Кісь та Володимиру Бірчаку


Дизайн: Ярослав Копаниця


Завантажити електронну версію календаря можна за посиланням.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.