"Вихідний день 8 березня в Україні виглядає нелогічним" - Антон Дробович

Для Дробовича скасування вихідного в Міжнародний жіночий день є «не настільки принциповою темою як те, якими сенсами його наповнювати»

Як повідомляє Радіо Свобода, голова Інституту національної памʼяті Антон Дробович в ефірі телеканалу "Україна24" сказав: "Позиція Інституту така: якщо це був день, зокрема, боротьби за трудові права жінок, то вихідний день у день перемоги трудових прав жінок виглядає дуже нелогічно".

 

Голова УІНП повідомив, що в Україні завершується робота над законопроєктом про свята і пам'ятні дати.

"Під час громадського обговорення всі зможуть взяти участь і розібратися: хочуть вони неробочий день чи не хочуть. Але українці люблять вихідні, тому, скоріше за все, будуть за вихідний", – сказав Дробович.

Водночас, за його словами, скасування вихідного в Міжнародний жіночий день є "не настільки принциповою темою як те, якими сенсами його наповнювати".

"Питання, чи сповідувати традиції радянської людини – "весна, краса"?.. Ні, це не сприймає багато хто, до речі, не сприймають і люди старшого віку цю радянщину", – сказав голова УІНП.

8 березня у світі відзначають Міжнародний жіночий день, повна назва якого Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир (рішенням ООН від 1977 року). В Україні 8 березня вихідний день.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"