Її сторіччя: 125 років Надії Суровцевої

Однією з табуйованих легенд Умані була постать цієї жінки, їм‘я якої промовляли лише пошепки: «антирадянщина, буржуазна націоналістка». Вона, Надія Суровцева, ще жила тоді сама у одноповерховій хаті, метрів за 500 від будинку мого дитинства

 

Коли мені було років 10-12, а тоді ще не почалась горбачовська перебудова, однією з табуйованих легенд Умані була постать цієї жінки, їм'я якої промовляли лише пошепки: "антирадянщина, буржуазна націоналістка". Вона, Надія Суровцева, ще жила тоді сама у одноповерховій хаті, метрів за 500 від будинку мого дитинства.

Дожила майже до 90 років. І хоча вона була реабілітована ще за хрущовської відлиги, її до самої смерті пасли агент КДБ, а наближатись до будинку, заглядати у подвір'я було негласно заборонено. У 80-ті вона вже майже не виходила з хати. За життя я її особисто так і не побачив.

В часи демократичного національного пробудження кінця 80-х її вже не було, тож її ім'я щезло з моїх радарів, попри занурення у вир перших мітингів, уманського гайд-паркану і самвидаву.

Потім доводилось чути про те, яку роль особа Суровцевої відіграла у формуванні перших уманських дисидентів, майбутніх рухівців та УРПістів...

 

І ось днями ця несподівана зустріч у настільному календарі "Українські жінки ХХ століття".

Політична активістка, дипломатка МЗС УНР, патріотка і людина світу, феміністка, поліглотка, досталінська марксистка, добандерівська націоналістка, майже 30 (!) років у сталінських таборах, потім - екскурсовод у "Софіївці", довге життя в Умані, смерть якраз напередодні світанку.

Такий собі хеппі-енд: в її хаті нині відкрито маленький музей, після Революції Гідності її іменем названо одну з центральних, хоч і маленьких, вулиць міста.

Захоплююча життєва історія маловідомої України.

 

У декілька кліків знайшов її феноменальні спогади, які є унікальним джерелом, зокрема, історії мого рідного міста початку 20-го століття - історії, яка була так само табуйована в радянські часи, як і сама пані Надія.

Тиждень тому - 125 років з дня її народження. А мені знову згадується дитячий ореол страшної таємниці навколо забороненої старої жінки по-сусідству часів кінця імперії. Може, хто зна, в тому числі завдяки її аурі я став таким ярим антісовєтчіком ще в шкільні роки?

Вона залишила прекрасні спогади, опубліковані вже в часи незалежності, дуже раджу.

Подяка Українському інституту національної пам'яті, який створив привід, випустивши календар "Українські жінки ХХ століття", який невипадково опинився у мене на столі.

 

Сергій Шумило: Безцінна українська спадщина на Афоні: 445 років Острозькій Біблії

У серпні сповнюється 445 років з часу появи на світ Острозької Біблії (1581 рік) - першого українського друкованого видання повного корпусу Священного Писання церковнослов'янською мовою (1256 сторінок). Це унікальна українська національна пам'ятка та святиня XVI століття.

Олексій Мустафін: Легенда про камікадзе. Справжня перемога в лещатах "патріотичного" міфу

У серпні 1281 року один з флотів, спрямованих великим ханом монголів і першим імператором з китайської династії Юань Хубілаєм на завоювання Японії, потрапив у тайфун. Буря лютувала кілька днів і знищила більшу частину його кораблів. Загибель ескадри вважають вирішальним моментом так званої "війні років Коан" - другої (і останньої) спробі монголів підкорити "країну вранішнього сонця".

Олександр Шевцов: Про співпрацю Радянського Союзу та нацистської Німеччини

Палінгенетичний міф, тобто міф про національне відродження після нібито історичного занепаду, був визначений як характерна складова ідеологічного виміру фашистських держав минулого. Спробуємо повернутися до складних та не менш трагічних подій перших років Другої світової війни та оцінити ті факти німецько-радянської співпраці, про які вперто намагаються забути наші північні та східні сусіди.

Богдан Червак: Євген Коновалець: перші миті повернення в Україну

Як відбулася церемонія ексгумації Голови ОУН полковника Євгена Коновальця у Роттердамі 11 серпня 2026 року.