Німеччина має відмовитись від подвійних стандартів у питанні історичної пам’яті – посол України

Подвійні стандарти в підходах до вшанування пам’яті жертв нацистського режиму є хибними, так само як намагання декого посварити Україну та Польщу в цьому питанні.

Про це в коментарі Укрінформу заявив посол України в ФРН Андрій Мельник, коментуючи статтю у впливовому німецькому журналі DerSpiegel.

 

"Доводиться констатувати, що вибірковий підхід Бундестагу до надзвичайно чутливих питань історичної пам'яті несе у собі великі небезпеки. Адже у багатьох складається враження, що до жертв Другої світової війни на практиці можна застосовувати подвійні стандарти, що одні нації, мовляв, заслуговують на окремий меморіал, а інші – ні. Цього за жодних обставин не можна допустити", - зазначив Мельник.

Україна, запевнив дипломат, всіляко вітає наміри німецького політикуму і суспільства продовжити опрацювання темних сторінок історії, насамперед злочинів нацизму у Східній Європі. Адже той факт, що Третій райх лише в Україні знищив понад 8 мільйонів її жителів, і досі залишається практично невідомим для широкої німецької громадськості, заявив він.

Відтак, зазначив посол, у Києві з великим оптимізмом сприйняли історичне рішення Бундестагу від 9 жовтня 2020 року про спорудження у німецькій столиці "Центру документації, просвіти та пам'яті жертв Другої світової війни й нацистської окупації", який слугуватиме вшануванню також і мільйонів українських жертв гітлеризму (навіть якщо будівництво, згідно з оцінками німецької сторони, може тривати близько 30 років).

Водночас 30 жовтня минулого року німецький парламент ухвалив ще одне важливе рішення – про створення окремого пам'ятника польським жертвам війни.

"Переконаний, що наші польські друзі, які під час німецької окупації втратили майже 6 млн своїх співвітчизників, давно заслужили на достойне вшанування цих величезних жертв. Саме тому ми сердечно радіємо за наших польських братів і сестер, за те, що їх багаторічні зусилля у Берліні увінчалися успіхом, і вже невдовзі у столиці Німеччини постане цей монумент", - сказав український посол.

При цьому він висловив "велике розчарування" тим, що депутати Бундестагу відмовилися підтримати ініціативу Києва щодо такого ж гідного вшанування 8 мільйонів українських жертв нацизму, серед них – понад 5 млн мирних мешканців, включно 1,5 млн українських євреїв, та встановити їм у Берліні такий же меморіальний комплекс.

Українська сторона, за словами Мельника, продовжуватиме наполягати на дійсно рівноправному підході до вшанування жертв нацистської окупації.

Дипломат ще раз закликав Бундестаг переглянути свою позицію та ухвалити єдино правильне справедливе рішення – про спорудження у Берліні вже незабаром гідного меморіалу жителям України, які були замордовані Третім райхом. Це, переконаний він, стане визначальним кроком на шляху історичного примирення.

У статті від 9 січня Der Spiegel звертається до теми "суперечки навколо вшанування пам'яті". У ній видання, зокрема, наводить позицію українського посла, який у своєму листі до депутатів Бундестагу в осені минулого року закликав їх відкласти голосування. Наразі Мельник покладає надію на новий склад Бундестагу, йдеться у статті. "Тема репарацій не є закритою. Ми ніколи не порушували це питання, і я сподіваюсь, що воно ніколи не стоятиме на порядку денному", - зауважив Мельник.

Автор статті звертає увагу на те, що тема спорудження меморіалу обтяжує відносини посла Андрія Мельника з його польським колегою Андржеєм Пржилєбскі. Останній, у "повчальному листі" на адресу посла України Мельника, закинув українцям колабораціонізм з нацистами.

Мельник у відповідь назвав цей лист "безсоромним" та "зайвим доказом того, що польська сторона очевидно намагається монополізувати себе як головну жертву Другої світової війни". Мельник поділився змістом цього листа з депутатами Бундестагу.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.