У Львові демонтують центральну скульптурну групу радянського монументу слави. ФОТО

У Львові 23 липня розпочали демонтаж головної частини композиції радянського монументу слави – дві бронзові фігури – батьківщини-матері та червоноармійця, який тримає меч.

Про це повідомляє кореспондент Радіо Свобода.

 

"Я піднесений, бо чекав цього моменту давно, хотілося позбутися цієї русифікації. Нам цього не треба. Були демонтовані елементи з металу, якого було досить багато, а також міцний бетон був. Планували два дні працювати, а вийшло за один", – каже будівельник Василь Луць.

 

Цей монумент, за оцінкою Українського інституту національної пам'яті, не підпадав під дію закону про декомунізацію, не перебував на жодному балансі. Тому міська рада з громадою мала право ухвалювати рішення щодо демонтажу, заявивши, що це символ комунізму.

Ще у квітні 2018 року обгородили основну частину радянського пам'ятника, який був в аварійному стані. Елементи демонтували почергово.

Взимку 2019 року зняли 30-метровий пілон, що прославляв "визволення" радянською армією Львова у 1939-му і, вдруге, у липні 1944 року. Весною цього року демонтували горизонтальну стелу з залізобетону і 43 горельєфи – зображення солдат і матерів. Тепер вже завершальний етап робіт – прибирають дві скульптури.

 

У радянський час цей пам'ятник називали "Монументом бойової слави Збройних сил Радянського Союзу", який встановили у травні 1970 року. Скульптурну композицію створювали відомі львівські митці Емануїл Мисько, Дмитро Крвавич і Ярослав Мотика.

Скульптури монументу зберігатимуться в експозицію музею "Територія терору" у Львові.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.