Краматорській школі присвоїли ім'я Степана Чубенка

У Краматорську школі №12 присвоїли ім'я Степана Чубенка, жорстоко вбитого в 2014 році проросійськими бойовиками

Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на виконуючу обов'язки начальника міськуправління освіти Краматорська Олену Дригу.

 

"Так, сьогодні на сесії Краматорської міської ради депутатами було прийнято рішення про присвоєння загальноосвітній школі №12 імені свого колишнього учня Степана Чубенка", - сказала Дрига.

Вона зазначила, що ініціювали це рішення і учні, і педагогічний колектив школи, і депутати міськради, і в цілому громадськість Краматорська.

За словами Дриги, мама Степана і сьогодні працює в цій школі вчителем російської мови та літератури, і це рішення депутатів для неї, як і для всіх працівників та учнів школи дуже важливо і цінно.

Степан Чубенко, 1997 р.н., мріяв стати професійним футболістом, був воротарем футбольного клубу "Авангард" (Краматорськ). З початком проросійських виступів в Україні в 2014-му він з друзями брав участь у мітингах на підтримку цілісності України. Хлопці носили воду, продукти, засоби гігієни українським військовим, які прибули в місто. Під час обстрілу він допомагав спускатися в сховище літнім людям, носив їм воду, коли місто опинилося відрізаним від водопостачання. Ризикуючи життям, Степан зняв з міської площі прапор "ДНР".

У червні 2014 року його в Донецьку затримали бойовики з батальйону "Керч", за однією з версій - за блакитно-жовту стрічку на рюкзаку.

За даними розслідування, підтвердженими в українському суді, Степан зазнав тортур і був розстріляний бойовиками "ДНР" за проукраїнську позицію.

Степана Чубенка посмертно нагороджено орденом "За мужність" III ступеня.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.