АНОНС: Презентація документального серіалу “10 Днів незалежності України” із показом епізоду про Революцію гідності

На презентації ви зможете побачити показ десятої серії проєкту “10 Днів незалежності України” про Революцію гідності та поспілкуватися із авторським колективом.

Про це повідомляє Український кризовий медіа центр.

 

Цього року Україна відзначає 30-річницю проголошення незалежності України. В рамках переосмислення історії вийшла низки документальних проєктів періоду здобуття української незалежності в кінці 80-початку 90-х.

В той же час боротьба за українську державність у 20 столітті тривала понад 100 років, з часу створення Центральної Ради у 1917 році.

24 серпня на youtube каналі, facebook сторінці Центру досліджень визвольного руху, а також в ефірах телеканалу Еспресо та Прямий стартувала прем'єра документального серіалу "10 Днів незалежності України".

Унікальна хроніка, незвичні локації, легка подача та короткий формат – все це про проєкт "10 Днів незалежності України". В кінці жовтня вийшла остання, десята серія проєкту, присвячена Революції гідності.

Чому саме десять днів незалежності? Команда проєкту вважає, що без тих Днів незалежності, які передували 1991-му, зокрема першого Дня незалежності 22 січня 1918, проголошеного в Києві, а також Днів незалежності проголошених у Хусті 1939 року та Львові 1918 і 1941 роках, і навіть без липневої незалежності 1990-го – не була б можливою і незалежність 91-го.

Більше того, без тих днів коли українці піднімалися на боротьбу за свою свободу вже після 91-го (мова йде про Помаранчеву революцію чи Революцію Гідності).

Тому незалежність потрібно розглядати не як якийсь одномоментний акт, коли було ухвалено документ певною кількістю голосів (у тому числі комуністів) у парламенті 24 серпня 1991, а як досить тривалий процес боротьби за неї до цієї дати і боротьби за її утвердження вже після неї.


Спікери:

Володимир В'ятрович, історик та автор проєкту;

Леся Вакулюк, сценаристка;

Андрій Сайчук, сценарист;

Михайло Смуток, продюсер.


Час: 10 листопада, середа, 10:00


Місце: Український кризовий медіа центр, вул. Хрещатик, 2, м. Київ



Проєкт здійснений за підтримки Українського культурного фонду.


УВАГА. Вхід до прес-центру можливий лише за наявності негативного ПЛР-тесту або СOVID-сертифікату.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.