29 грудня 2018 року речник Президента Чехії Їржі Овчачек написав у Twitter, що Мілош Земан закликає «протестувати проти героїзації воєнних злочинців з України».

Арсенал національно-визвольних рухів включав широкий набір засобів – партизанська війна, терор, саботаж, бойкот, пропаганда тощо, – які мали створити для іноземної держави/імперії "клімат колапсу", послабити її волю до продовження боротьби за контроль над територіями.

Хоча назва спогадів Шевельова починається з "Я — мене — мені…", у них, крім самого автора, є й сила інших героїв, що ховаються за скромним продовженням "(і довкруги)". На сторінках тільки першого тому спогадів таких персонажів налічується 336.

Поблизу Луцька народився Петро Янковський, більше відомий за прізвиськом "Урсус". Цей непереможний борець був відомий за свої численні перемоги на спортивних змаганнях, велику фізичну силу та відмінну техніку в боротьбі класичного стилю. Він отримав титул "Чемпіон-атлет Росії, Польщі, Кавказу та Туркестану".

Рідкісні поховання та унікальні прикраси – 2018 рік був щедрим на археологічні знахідки в Україні. Археологи дослідили значну кількість об’єктів та зробили вражаючі відкриття.

Якось у дитинстві Євген Сверстюк на запитання: ким ти хочеш бути, відповів: «Хочу сидіти в тюрмі за Україну». У сім’ї, де брат Дмитро загинув в УПА, а брат Яків був засуджений за діяльність в ОУН, Євген дитиною не бачив іншої стежки як продовження їхньої боротьби. Його зброєю було – Слово. І за нього таки відсидів 12 років концтаборів.

Його ще за життя називали "характерником" та "Нестором Запорожжя". Вченому вдалося змінити погляди цілого покоління українців на власну історію і повернути героїчні сторінки козацтва в пам`ять народу.

Радянський офіцер, комуніст, антисталінст, жертва каральної психіатрії, захисник і друг кримськотатарського народу, член Московської Гельсінкської Групи і Закордонного Представництва УГГ, а також син, чоловік і батько – це лише частина ролей, які довелося прожити уродженцю Запоріжжя.

Вона – одна з символів новітньої історії кримських татар, історик, журналістка. За участь у національному русі киримли була двічі засуджена. Під загрозою третього арешту виїхала з Радянського Союзу, але боротьби за свій народ не припинила. Багато років була була голосом депортованого народу, працюючи на "ворожих радіологосах" (рос).

Російська пропаганда записує всю південну Україну в міфічну "Новоросію". Отже, має бути народ "новоросійці"? Логічно, але ні. Є українці, росіяни, євреї, молдавани, болгари, гагаузи, греки… І один з синів цього щедрого краю – Микола Аркас, за влучним описом літератора Віктора Жадька – "грек із душею українця". Це одна з ключових фігур українського націєтворення.

Ворог радянського імперіалізму, якого не подужали енкаведисти. Письменник, якому на диво не заважала, а тільки допомагала політична заанґажованість. Іван Багряний – герой із яскравою, карколомною біографією: і творчою, і особистою, і політичною.

Не пам’ятаю жодної конференції або виставки, організованої УІНП, де б "можна було прийти до думки" про "звинувачення" євреїв або "очікування каяття" від єврейської сторони. "Претензії" до євреїв щодо відповідальності за масові репресії більшовицького режиму, чи участь в організації Голодомору ґрунтуються на історичних міфах.

Непересічна постать в інтелектуальній історії України. Ветеран Другої світової. За власним визначенням - був сталіністом, очолював партком Спілки письменників. Але потім з ним відбувається дрейф у напрямку гуманістичних цінностей. Перший голова Української Гельсінкської Групи.

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

Історія одеситки, жінки, лікарки, політув'язненої і дружини політичного зека не дуже вписується у стереотипне уявлення про причорноморське місто 1970-тих. Однак, саме завдяки таким людям русифікація і комуністичні репресії не змогли знищити потужний струмінь українства на півдні країни.

Мірою того, як імперія накривала слобідське українське буття своїми заборонами і обмеженнями, з нього виринали особистості - потужні провідники і транслятори національного духу й культурної пам’яті. Це якісь природний опір внутрішньої національної свободи зовнішньому імперському насильству. І діяльність нашого героя тому доказом.

Ми вступаємо в нове польсько-українське століття. Його форма залежатиме від нашої відповідальності, здатності деміфологізувати минуле та боротися з упередженнями, рішучості у візії майбутнього, а не пошуків обґрунтування для виховання комплексів, які своїм корінням сягають у минуле.

П’ятий пункт уявної програми декомунізації я сформулював би так: роздержавлення людини. Бо ж хіба комунізм не насаджував культу колективу, уніфікації людей, зневаги до маленького людського "Я"? Про це написано чимало антиутопій. Роздержавлення людини — це забезпечення прав громадян, створення умов для максимальної реалізації особистості.

Долю Правопису 1928 року фактично вирішувало не 80 кваліфікованих мовознавців, а лише двоє осіб: нарком освіти Микола Скрипник і товариш Антін Приходько. Перший фігурує в своїх анкетних даних як "професійний революціонер" із Донбасу, а другий – як юрист із Кубані.

21 жовтня виповнюється 85 років з дня, коли український юнак Микола Лемик зробив постріл в обороні мільйонів. У 1933 році, коли на Великій Україні лютував Голодомор організований радянською владою, він здійснив атентат на начальника канцелярії радянського консульства у Львові Олексія Майлова.