16 квітня 1918

16 квітня 1918: Урядовець Микола Костерідзе

В той час, коли російські большевицькі війська вели в м. Одесі боротьбу з метою підбити під російське ярмо Українську Народну Республіку, канцелярський урядовець Одеської поштово-телеграфної Округи Костерідзе Микола, як вільний козак, стоячи на варті інтересів Народної Республіки озброєно став на активну защиту залежних прав Української Народної Республіки і, поруч з другими товаришами, приймав участь в боях 15-18 січня с.р., де він для всіх був дійсним зразком храбрости та відваги і з бою не виходив доки не був тяжко поранений ручною бомбою.

За події Костерідзе, який не жаліючи життя захищав рідний край і революційні здобутки свого народу, висловлюю йому мою глибоку і щиру подяку, а начальникові Одеської поштово-телеграфної Округи пропоную негайно підвищити Костерідзе на один розряд по службі і про наслідки донести в Міністерство.

Народній Міністр пошт і телеграфів Г.Сидоренко

Вісник Ради народних міністрів УНР, 1918, № 28, 28 квітня, С. 4.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.