17 березня 1917: Утворення Української Центральної Ради

Активні сили українського визвольного руху в перші ж дні революції поставили на порядок денний питання про утворення українського національно-культурного і політичного центру.

Ініціятиву закладення такого центру взяли на себе члени товариства українських поступовців, серед яких перед вели будучі українські соціялісти-федералісти.

За їх проводом і було утворено в Київі в перших числах березня (ст. ст.) "Українську Центральну Раду".

Закладено було Ц. Раду по зразку загально-російських "комітетів обʼєднаних громадських орґанізацій" з тою тільки ріжницею, що рада мала бути не мійським чи ґуберніяльним центром, а всеукраїнським.

Через це до складу ради спочатку ввійшли делегати мійських київських українських культурно-просвітних, громадських і політичних установ, а також і тих всеукраїнських установ, які мали свої центральні осередки в Київі (представники політичних партій, кооперацій духовенства, вчителів, студентів, вояків).

Якогось певного, заздалегідь виробленого пляну діяльності Центральна Рада на початку свого істнування не мала. Так само не був усталений і склад. І це вийшло потім як раз на добре.

Склад Ради, її завдання і методи роботи еволюціонували без великих внутрішніх перешкод разом з розвитком української революції.

Українська Центральна Рада створена у приміщенні українського клубу "Родина" на вул.Володимирській. Ця будівля - на фото зліва.

Спочатку її робота обмежувалась тим кругом завдань, який намічався в постановах, повідомленнях і відозвах українських поступовців, про які ми вже згадували вище.

Але чим далі, то круг завдань її все ширшав, набіраючи що раз все більш національно-політичного характеру.

Роботу свою Центральна Рада повела під проводом проф. М. Грушевського (що приїхав до Київа з заслання в березні місяці і ще перед цим заочно був обраний головою Центр. Ради), якому в перші часи — в періоді формування Ради і перших її кроків — допомагали В. Коваль і X. Крижановський (представники кооперації), Д. Антонович (у. с.-д.) і представники української студентської молоді (пані Скрипник).

Порівнюючи через дуже короткий час, було протягнуто нитки поєднання між Українською Центр. Радою і ріжноманітними українськими культурно-просвітними, кооперативними, громадськими, військовими, професійними і політичними організаціями, що істнували на Україні і поза Україною: на Кавказі, в Сібіру, в Московщині, і навіть, в Америці.

Національні комітети, ради, "Просвіти" і спілки, що виникли в ріжних місцевостях України, посилали своїх делегатів до Центральної Ради, то для участи в її роботі, то для взаємної інформації і одержання від Ради вказівок, вважаючи Центральну Раду своїм керуючим центром.

Популярність Центральної Ради зростала надзвичайно швидко, особливо в селянських і салдатських масах.

Народні маси з надзвичайним довіррям горнулись під її крило, вважаючи Раду своєю заступницею та провідницею.

Христюк П. О. Замітки і матеріали до історії української революції: 1917—1920 рр.: у 4 т. Т. 1. — Wien: б. в., 1921. — С. 15-16.