Цього року Польща вшановує пам'ять Яна Карського (справжнє прізвище - Козелевський), відомого широкому загалу у якості одного з найвідоміших героїв Руху Опору, посла підпільної польської держави, урядовий осередок якої був сконцентрований під час Другої світової війни у Лондоні.
"Бити, бити й бити ворога! Гнати його з Ірландії, визволити з англійського ярма". Для досягнення мети вони використовують як агітацію, так і терор. Не тільки проти військових і представників окупаційної адміністрації, але й тих, хто співпрацює з їхнім ворогом – "опортуністів" і "реалістів".
Міністр закордонних справ ФРН Ґідо Вестервелле взяв участь у церемонії вшанування атлетів, які загинули під час терористичного нападу під час Олімпіади 1972 року в Мюнхені.
Вважати його помішаним на крові воякою було б занадто сміливо. Він був людиною, яка шукала пригод та кар'єрного росту, а війна дозволяла пережити перше і досягти другого. Та все ж, для нього Перша світова — трагедія, катастрофа...
Як святкують перемогу над одним з двох людиноненависницьких режимів у столиці Об'єднаного Королівства? Чого немає в них у цей день? Рознарядок, обов'язковості, заклинань, пропаганди і, звичайно, кумача... Тобто, взагалі ніяких прапорів у руках. Державні - скрізь. Але... не більше, ніж у звичайні дні.
Кажуть, що "проект Україна" виявився невдалим, бо незалежність задешево нам дісталася. Категорично не згоден! Не з тим, що "задешево" - просто нам так нічого й не дісталося.
Як і сотні інших газет "The Economist" у кінці номера публікує некрологи. Коли я вперше зіткнувся з цим фактом, то вирішив, що буду пропускати розділ Obituary. Від некрологу здебільшого чекаєш смутку та горя, а хто на таке погодиться з власної волі?