Спецпроект

У Києві презентували колажі із найвідоміших світлин Голодомору

Самара Пірс, правнучка фотографа Голодомору Александра Вінербергера презентувала свій проект «Маски Голодомору».

Виставка відкрилася у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору", 7 лютого 2018 року. Про це повідомляє "Радіо Свобода".

 Фотограф Самара Пірс (праворуч) у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору", Київ, 7 лютого 2018 року

Австрійському інженеру Александру Вінербергеру, у 1933 році в Харкові вдалося зафіксувати на плівку фотоапарата "Лейка" події, які свідчать про голод в Україні.

Плівку зі знімками чоловік згодом вивіз до Австрії. У 2009 році ці світлини долучили як докази до слідства і кримінальної справи за фактом вчинення злочину геноциду в Україні.

 

Фотоапарат Вінербергера успадкувала Самара Пірс. Навчаючись в університеті, вона вирішила виконати свою дипломну роботу на тему Голодомору.

"Я усвідомлювала, що про Голодомор в Англії взагалі ніхто не знає. Це слово невідоме. Тому я вирішила не послуговуватися інформацією з теоретичних джерел, а самостійно поїхати до України дізнатися всю правду", – розповіла Пірс.

Для свого проекту вона обрала техніку колажу. Пірс поїхала до Харкова і сфотографувала ті ж місця, що і її прадід, використовуючи його "Лейку". Свої знімки жінка робила на прозорому папері і накладала їх на фото прадіда, які були на цупкому папері. Так вона досягла ефекту контрасту.

 

"Ці фотографії – це як прихована правда. Світлини мого прадіда проступають через сучасні фотографії, які зробила я", – сказала фотограф.

Самара Пірс також планує видати в Україні книгу зі щоденниковими спогадами свого прадіда. Нині шукає видавців і перекладачів.

Також фотограф працює зі світлинами, які вона зробила на Донбасі. Їх теж накладатиме на знімки свого прадіда, щоб показати протиставлення війни й Голодомору. Так вона хоче зібрати гроші для української армії.

Нагадуємо, що у ізраїльському Кнессеті зареєстровано законопроект про визнання Голодомору – геноцидом. Росія вже поспішила гнівно відреагувати на це.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.