Спецпроект

2011: історична пам'ять канадських українців у рекламі авто

Ця реклама одного з японських джипів орієнтована на нашу діаспору в Канаді. Вона може неприємно вразити патріотично налаштованого громадянина шароварщиною - ковбаса, вареники, гопак і російська косоворотка на тлі польської пісні "Гей, соколи" :)

Але насправді це такий легкий стьоб.  В Канаді живе більше мільйона людей, які визначили своє походження як "українське". Вони вже давно не ототожнюють себе з країною, з якою кількадесят років тому емігрували їхні прадіди. Проте вони знають, що вони не тільки канадці, а ще й "юкі" (ukies) - це свого роду самоназва.

В цій рекламі і обігрується назва авто "жюк" і слово "юк". "А я думав, що "ж" не читається", - з виглядом повного придурка говорить герой, який до цього випромінював ентузіазм щодо додаткового простору салону, де можна розмістити зайву тарілку з варениками.

"Нема нічого страшного, - прокоментував для ІП цей ролик українець, який уже 10 років мешкає в Канаді. - Діаспоряни реагують на нього доброзичливо, як на гумор. А з іншого боку "щось наше!". Бо ковбаса, яку їсть водій, на заході Канади вважається чимось дуже українським".

За словами діаспорянина, для багатьох канадських "юкі" українство - це їхня громада; а громада - це народні танці + ковбаса/голубці/вареники/інша їжа: "Вже вишиванки та релігійні обряди є значно менш важливим. А якась там заморська Україна з її проблемами для них по барабану".

Завдяки невідомим канадським копірайтерам ми можемо спостерігати еволюцію історичної пам'яті за кілька десятків років - як українці перетворюються в канадців, однак залишаються "юкі", хоча б на гастрономічно-музичному рівні.

"Але, звісно, є й патріотичні організації, і українські студії при університетах тощо, - коментує відео канадець. - І там якраз збираються діаспоряни, яким справді Україна цікава".

Про справжній розмах української присутності в Канаді читайте тут

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.