Спецпроект

1971: "Червона Рута" - фільм про любов Зінкевича-дончанина і Ротару-гуцулки

З цього мюзиклу почалася кар'єра Ротару, Зінкевича і Яремчука. І естетика тодішньої карпатської естради - водоспади, псевдонародні костюми, неозорі плаї, смереки і ресторан "Беркут" на Яблуницькому перевалі. Схід і Захід разом!

Музичний фільм, знятий в 1971 році на "Укртелефільмі" (режисер Роман Олексів, сценарист Мирослав Скочиляс) теж не відрізнявся особливим відеорядом - гори, ліси, води "Черемоша й Прута", поїзд, вокзал і турбаза. Зате в ньому були молоді та красиві герої і 15 чудово аранжованих естрадних пісень.

Сюжет скромний - молодий шахтар Борис (Василь Зінкевич) в поїзді з Донецька у Верховину (де насправді нема залізниці :)) зустрічає горянку Оксану (в титрах виконавицю її ролі вказано як "Софія Ротар") і між ними спалахує іскра.

Після епізоду з туристичним походом, виконаного із тоталітарним піонерським шармом, відбувається спільний концерт, де закохана пара ставить усіх на вуха. Почуття героїв передані через пісні, авторами яких є в тому числі Мирослав Скорик і Володимир Івасюк (до речі, сьогодні в нього день народження).

Це відео - перші кілька хвилин фільму. Озвучка російська, пісні по-нашому. Перша композиція - "На швидких поїздах" - теж авторства Івасюка.

Мюзикл швидко став популярним, а виконавців пісень запросили в еліту радянського шоу-бізнесу. Соліст ВІА "Смерічка" Зінкевич і викладачка Чернівецького музучилища Ротару стали зірками соціалістичної естради, а "Червона Рута" перемогла на першому фестивалі "Пісня року" в тому ж 1971-ому.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.