Спецпроект

1990: мітингові пристрасті в Києві. Так закінчувалася УРСР. ВІДЕО

Люди, яких ви бачите у кадрі, живуть в останній рік існування Української РСР. З того часу нібито нічого не змінилося, подивіться - та ж Верховна Рада, той же фанатичний запал у декого з мітингуючих, і така знайома зневіра у фразі "Та нічого вже не зміниться..."

Цей фільм я знайшов в Центральному державному кінофотофоноархіві імені Пшеничного - він називається "Гайд-парк по-київськи", знято Українською студією телевізійних фільмів у 1990 році.

Сівши за широчезний монтажний стіл, ми зі співробітницею архіву вибрали з бобін із кінострічкою кілька знакових фрагментів.

Так починалася Незалежність. Люди, яких ви бачите у кадрі, живуть в останній рік існування Української РСР. Вони стоять на мітингах або в довжелезних радянських чергах.

Класний момент, коли Кравчука підводять (здається, це робить Павличко) до демонстрантів, а якась жінка йому починає народні приказки про "Богові свічку, а чортові - запальничку" цитувати. А суперечки на початку відео - між військовим, який каже, що армія з народом, і цивільним, який каже, що в народ "стріляє КГБ" - і зараз можна почути серед політично стурбованих громадян.

Крім шарму Києва 20-річної давнини, фільм викликає враження дежавю. Політичні гасла, гучномовці, мітинги, міліція...

Останні дні імперії. 1991-ий очима КГБ

Нібито нічого не змінилося, подивіться - та ж Верховна Рада, ті ж пристрасті, навіть деякі обличчя політиків залишилися тими ж :) Той же фанатичний запал у декого з мітингуючих, і така знайома зневіра у фразі "Та нічого вже не зміниться..."

Але саме вони, ті, хто виходив на мітинги і сперечався на вулицях, змінили країну. Це було 20 років тому. Так починалася Незалежність.

"Прапор червоно-чорний - це наше знамено…". Яким був стяг УПА?

Ідея цієї публікації народилась під час однієї з численних дискусій у фейсбуці. Яким був прапор, під яким у бій йшли постанські загони? А яким знамено ОУН? І хто правий, адже в спогадах ветеранів є різні інтерпретації?

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.