1943: Парад добровольців Дивізії зброї СС "Галичина" 18 липня у Львові

Ідея створення дивізії народилася навесні 1943 року у Львові. Тоді ж газети опублікували заклик до добровольців вступати у її лави. До дивізії зголосилося більше 80 тисяч добровольців. Більше 50 тисяч пройшли відбір. 13 тисяч були зараховані до дивізії відразу.

18 липня 1943року у Львові панувала урочиста атмосфера. Губернатор Галичини Отто фон Вехтер проводжав добровольців до місця нової служби.
До нової дивізії зголосилося кількадесят тисяч осіб – значно більше, ніж сподівалося командування. 
Після параду у липні 1943 року добровольців відправили на навчання – так званий "вишкіл" до тренувальних таборів на території теперішніх Польщі та Чехії.
Тренування тривали майже рік – до травня 1944 року. Після поразки під Бродами у липні дивізію переформовували.
Після відновлення боєздатності дивізію перекинули у Словаччину для боротьби із комуністичним підпіллям. Історикам невідомі факти, які б свідчили про якусь участь у забезпеченні охорони німецьких таборів смерті.
Історія дивізії закінчилася після того, як в квітні 1945 року вона була переформатована у Українську національну армію під керівництвом Павла Шандрука.
УНА перейшла в західну зону окупації і там – вийшла з війни. Більшість дивізійників після Другої світової війни емігрувала до Канади та Сполучених Штатів Америки.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.