Спецпроект

1996: перше "Шоу Довгоносиків" - казочка про Курочку Рябу

"Це побачення в нас називається шоу" - хто пам'ятає угарну заставку "Шоу довгоносиків", у того має здригнутися серце. Місцями "довгоносики" були справжньою контр-культурною міною в серці тогочасного ТБ. Було весело і дуже часто смішно.

Наприкінці 1990-их ще не було масового і швидкого інтернету, тому тєлік усі дивилися, і він часто був цікавим. Телеведучі шоу і новин вважалися володарями дум. "Шоу довгоносиків" теж мало свою групу фанатів, бо досі можна почути їхні фірмові фразочки на кшталт "Бройлєра побідили!" як не в розмові, то в інтернетах.

Перший випуск "Довгоносиків" вийшов 15 років тому, і цей скетч - саме з нього. У студію напівбожевільного режисера приходить народний артист, щоб прочитати у радіоефірі казку про курочку Рябу, але на словах "не просте яєчко, а..." у нього закінчується роздрукований текст :)

Загалом протягом існування гумористичного шоу з 1996 до 1999 року було відзнято 70 півгодинних серій - чотири сезони. Виходили "довгоносики" на "1+1", "Інтері" та СТБ.

Як таке шоу могло потрапити на телебачення? Дивні абсурдні жарти, лютий суржик, спецефекти у вигляді диму, кураж і духовий оркестр пожежників. Плюс купа насильства - герої постійно лупили одне одного бітами, молотками, відрами з водою, стріляли з бутафорських пістолетів...

Розкішне доповнення додав антураж: шоу знімалося в закинутих приміщеннях кіностудії імені Довженка, тому реквізит і обстановка у багатьох кадрах "Шоу Довгоносиків" - привіт з епохи кіно й телебачення УРСР 1970-80-их.

Режисер: Віктор Приходько. Актори: Віктор Андрієнко, Валентин Опалєв, Василь Бендас, Микола Гудзь, Геннадій Корженко та інші. 

Ходять легенди, що потім "довгоносиків" купив якийсь російський телеканал, але гумору тамтешній глядач щось зовсім не зрозумів і далі пілотних випусків справа не пішла.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.