"Перший українець в Джеймстауні у 1606 році..." - історія псевдоісторичної вигадки

Іван Богдан фігурує в числі п’яти мешканців Речі Посполитої, яких у 1608 році, разом з іншими європейцями, завербувала лондонська вірджинська компанія для перевезення до Америки і створення там чергового британського міського осідку.На вітрильнику "Марія і Маргарита" під командуванням Джона Сміта вони прибули до Північної Вірджинії і, разом з членами екіпажу корабля, заснували перше (!) британське колоніальне поселення у Північній Америці. Що, у цій історії є правдою, а що - вигадкою..?.

"Перший українець в Джеймстауні у 1606 році..." - як наша заокеанська діаспора потрапила на гачок однієї псевдоісторичної вигадки.

Коли ви приїдете до Америки і запитаєте наших тамтешніх земляків, чи знають вони хто був першим, писемно зафіксованим українцем, який ступив на землю Американського континенту, то вам, чи не кожен тут же відповість: "Звісно, знаю. Це був Іван Богдан". А, інші, більш начитані, уточнять, що той наш земляк був з... Коломиї!.

І, для підтвердження своїх слів почнуть оповідати, що Іван (Ян) Богдан фігурує в числі п'яти мешканців Речі Посполитої, яких у 1608 році, разом з іншими європейцями, завербувала лондонська вірджинська компанія для перевезення до Америки і створення там чергового британського міського осідку.

З цією метою на вітрильнику "Марія і Маргарита" під командуванням Джона Сміта, вони прибули до Північної Вірджинії і, разом з членами екіпажу корабля, заснували перше (!) британське колоніальне поселення у Північній Америці.

Причому, переконаність частини української діаспори за океаном у тому, що саме Іван Богдан був тим першим українцем на американському континенті така, що у 1976 році Український конгресовий комітет в Чикаго випустив навіть поштову марку з портретом Івана Богдана..

Що, в усьому цьому є правдою, а що - вигадкою..?.

 
Заснування Джеймстауна у 1607 році

Спершу мене насторожила нестиковка низки деталей у цій розповіді.

Насправді, тих перших переселенців привіз не Джон Сміт, а капітан Крістофер Ньюпорт, який був англійським піратом і впродовж 20 років ходив по Атлантиці під британським прапором і грабував судна у басейні Карибського моря.

Ні у нього, ні в якогось іншого тогочасного флібустьєра, ніколи не було корабля під назвою "Марія і Маргарита". Сам капітан Крістофер Ньюпорт мав, на той момент, під своєю орудою три вітрильника: "Susan Constant", "Godsped" та "Discovery".

І, що важливо: усі ці доповнення до історії з реальною висадкою 26 квітня 1607 року групи європейців на місці майбутньої колонії Джеймстаун (зокрема, перелік раніше невідомих конкретних прізвищ), з'явилися щойно у... 1970 році у популярній книжці публіциста Артура Волдо "Справжні герої Джеймстауна".

Власне, у цій книжці й згадується нас персонаж - Іван Богдан (але на сторінках книжки він виступає вже як поляк Ян Богдан), який разом із чотирма іншими своїми земляками: Міхалом Ловьокі, Збігневом Стефанскі, Яном Мата і Станіславом Садовскі, трактується як перші польські поселенці у Джеймстауні.

 
Обкладинка книжки Артура Волдо "True heroes of Jamestown"

А, власне, з цього місця і починається найцікавіше.

За словами самого Артура Волдо, багато уточнень до всієї цієї історії (половина з якої колись справді мала місце - висадка на берег європейців) він почерпнув з унікального манускрипту "Мемуари купця" (Амстердам, 1624), який був написаний "старопольською" мовою Збігневом Стефанскі.

Артур Волдо розповів, що цей унікальний манускрипт було, нібито, виявлено в охопленій вогнем Франції під час Другої Світової війни, а у 1947 році запропоновано для продажу Мечиславу Гайману, який на той час був директором Польського музею в Чикаго. .

Однак, у Мечислава Гаймана не було 5000 доларів, які просили за манускрипт. Але, перш, ніж повернути той унікальний документ, Мечислав Гайман нібито зробив з нього виписки, які й опублікував Артур Волдо у 1970 році.

Саме з цих виписок він, як пише, й довідався про імена п'яти поляків, серед яких значилося й ім'я Івана (Яна) Богдана.

Причому, Артур Волдо був настільки переповнений патріотичними почуттями, що до річниці 350-річчя з часу заснування Джеймстауна (за підтримки тамтешніх Польських Соколів) виготовив і встановив бронзову табличку з іменами "перших поляків у Джеймстауні".

 
На цій меморіальній дошці, в якій згадується Іван (Ян) Богдан написано: "...Висадилися у Джеймстауні, штат Вірджинія 1 жовтня 1608 року на борту прибулого британського вітрильника "Мері і Маргарет" Міхл Ловьокі, Збігнєв Стефанскі, Ян Богдан, Ян Мата, Станіслав Садовські. Пожертва від польських фалонів Америки..."

А тепер підходимо до короткого фіналу усієї цієї історії..

Більш як півстоліття, починаючи з 1970 року (після публікації книжки Артура Волдо) десятки найвідоміших вчених Європи, не кажучи вже про польських науковців, перелопатили у пошуках отого раптово зниклого манускрипту "Мемуари купця" сотні архівів і бібліотек, вийшли на контакт з незчисленною армією приватних колекціонерів і дирекціями антикварних аукціонів, але - все безрезультатно.

Немає цього фоліанту. Ніде немає. Ну, що ж, скажете ви, не вперше і не востаннє відправляються у небуття безцінні реліквії минулого... .

Все то, звісно, так, але у кожної книжки чи стародавнього фоліанту, є своя історія: хто й коли видав чи написав, хто нею користувався, хто і коли робив з неї виписки чи покликався на конкретні її сторінки.

Тобто, кожна друкована, чи написана річ, тим більше, якщо вона є унікальна, то вона обов'язково залишає такі "сліди". І, про реальне існування багатьох зниклих безвісті середньовічних фоліантів, ми знаємо власне через праці інших авторів, які ними, у свій час, користувалися.

А, от, у даному випадку з тим загадковим рукописним фоліантом, на який покликається Артур Волдо - цілковита пустка... Ніде і нічого....

"Підлила масла у вогонь" сумнівів і стаття директора Музею Пуляського у Варці, Ольгерда Пуцяти, яка була надрукована у журналі "Poland" за серпень 1967 року, в якій він перераховує імена усіх найраніших польських поселенців Джеймстауна.

Але серед них, чомусь, немає жодного, які згадані Артуром Волдо (у тому числі немає й прізвища та імені Івана Богдана). Усі ці сумніви у правдивості слів Артура Волдо були фахово проаналізовані у книзі Зігмунда Умінського "Польські піонери у Вірджинії" (Нью-Йорк, 1974).

Вердикт однозначний: скоріш за все на прикладі із "Мемуарами купця" (1624), маємо справу із зумисне створеним Артуром Волдо, фальсифікатом....

Отож, на закінчення можу лише побажати, щоби популяризатори різних відкриттів (у тому числі й відстеження появи перших українців на американському континенті), не переписували чужі небилиці, а таки дошукувалися першоджерела й прискіпливо його перевіряли. Тим більше, коли мова йде про інформацію, яка претендує на загальнонаціональну увагу...

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.