IN MEMORIAM: помер ветеран УПА Михайло Бохно

24 листопада 2022 року відійшов на вічний спочинок ветеран українського збройного підпілля на Закерзонні, член Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади, один з співзасновників Видавництва «Літопис УПА» Михайло Бохно-"Крутянець"

Видавництво "Літопис УПА" повідомило, що 24 листопада 2022 р. відійшов на вічний спочинок ветеран українського збройного підпілля на Закерзонні, член Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади, один з співзасновників Видавництва "Літопис УПА" Михайло Бохно-"Крутянець".

 

Михайло Бохно народився 18 серпня 1925 року в с. Радава Ярославського повіту Підкарпатського в-ва (тепер Польща). Закінчив 6 класів народної школи (1939), навчався в Ярославській торговельній школі (1943).

Заарештований постерунком польської комуністичної Міліції Обивательської (МО) в Радаві 16.10.1944 р. за підозрою у приналежності до українського підпілля. Карався в польській в'язниці (10.1944 - 08.1945).

Член ОУН (03.1946). В підпіллі - помічник районового референта пропаганди району МФ2 у надрайоні "Батурин" (Ярославська округа ОУН) (1946 - 08.1947). З нелегальними документами переїхав до Східної Прусії, де була виселена його родина, і переховувався в околиці м. Пасленк (08.1947 - 06.1949).

У складі групи 3-х підпільників перейшов до Американської окупаційної зони Німеччини (06. - 08.1949). Емігрував до США, де спочатку проживав у м. Клівленд, штат Огайо. Згодом здобув університетську освіту і до виходу на пенсію працював у Бібліотеці Конгресу США у Вашінгтоні.

Член Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади (ОКВ УПА), організаційний референт ГУ ОКВ УПА, голова товариського суду ГУ ОКВ УПА, Голова ОКВ УПА (08.1986 - 09.1989), член Видавничого Комітету "Літопису УПА" (1973 - 2018).

У 1993 р. переїхав до Канади, де проживав у Торонто. Написав спомин "Ще дещо про українське підпілля на Закерзонні. 1944-1947". Відійшов на вічний спочинок 24 листопада 2022 р. в Торонто (Онтаріо, Канада).


Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.