Як змінилося ставлення українців до Сталіна за останнє десятиліття?

Ще до Революції Гідності меншість населення (23%) мала позитивне ставлення до Сталіна. Хоча водночас негативне ставлення ще не домінувало (37%). Після повномасштабного вторгнення громадська думка населення кристалізувалася – улітку 2022 року 64% респондентів негативно ставилися до Сталіна, а частка тих, хто ставився позитивно, становила 5%. Станом на 2023 рік 61% респондентів негативно ставляться до Сталіна, позитивно – лише 4%.

Пресреліз опублікований на сайті Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).

Упродовж 26 травня-5 червня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки "Омнібус". Методом телефонних інтерв'ю з використанням комп'ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 984 респонденти, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим).

Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо в травні 2022 року серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв'язку до вибірки не потрапило жодного респондента, які б наразі проживали в окупованих населених пунктах (разом з цим із загалом 984 респондентів 32 респондентів до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований).

Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах "воєнного часу" (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Динаміка ставлення українців до Сталіна

КМІС регулярно ставить запитання щодо ставлення до Сталіна у формулюванні "Як Ви особисто в цілому ставитесь до Сталіна?". Респондент міг обрати одну з відповідей: "з захопленням", "з повагою", "з симпатією", "байдуже", "з неприязню, роздратуванням", "зі страхом", "з огидою, ненавистю". Перші три опції фактично відповідають позитивному ставленню до Сталіна, останні три – негативному.

Ще навіть до Революції Гідності меншість населення (23%) мала позитивне ставлення до Сталіна. Хоча водночас негативне ставлення ще не домінувало (37%). До 2021 року ситуація істотно не змінювалася, хоча загальний тренд був скоріше у сторону зниження частки тих, хто позитивно ставиться до Сталіна.

Після повномасштабного вторгнення громадська думка населення кристалізувалася – улітку 2022 року 64% респондентів негативно ставилися до Сталіна, а частка тих, хто ставився позитивно, становила 5%. Станом на 2023 рік 61% респондентів негативно ставляться до Сталіна (деяке зниження за рахунок зростання з 23% до 26% тих, хто має байдуже ставлення), позитивно – лише 4%.

Графік 1. Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?

 

На графіку 2 дані наведені в регіональному вимірі[1]. З одного боку, ми бачимо консенсус, що у всіх регіонах абсолютна меншість прихильно ставляться до Сталіна (від 1% на Заході до 8% на Сході). Крім цього, у всіх регіонах частка тих, хто негативно ставиться до Сталіна, значно переважає тих, хто ставиться до нього позитивно.

Порівняно з 2021 роком у всіх регіонах є значний ріст негативного ставлення до Сталіна (і зниження – позитивного). Напередодні широкомасштабного вторгнення на Півдні і Сході частка тих, хто мали позитивне і негативне ставлення, була практично однаковою. Зараз же домінує саме негативне ставлення (при зовсім невеликій частці тих, хто зберігає позитивне ставлення).

Водночас, з іншого боку, є все-таки регіональні особливості сприйняття. Якщо на Заході і в Центрі впевнена більшість негативно ставляться до Сталіна, то на Півдні і Сході – близько половини (плюс третина має байдуже ставлення).

Графік 2. Ставлення до Сталіна у регіональному вимірі

 

На графіку 3 дані наведені серед категорій населення за мовою спілкування вдома. Хоча серед російськомовних жителів України ставлення до Сталіна дещо краще, але фактично серед усіх категорій переважає саме негативне (зокрема, серед російськомовних громадян 50% мають негативне ставлення і лише 5% – позитивне).

У вибірці було лише 32 респондентів (з 984), які продовжують ідентифікувати себе за національністю як росіяни. Такої кількості недостатньо для статистично надійних розрахунків. Утім, показово, що серед них лише 6 мають позитивне ставлення. Разом з цим 9 мають байдуже ставлення, 9 – негативне ставлення, 8 – не визначилися зі своєю думкою.

Графік 3. Ставлення до Сталіна у розрізі мови спілкування вдома

 

Серед усіх вікових категорій більшість негативно ставляться до Сталіна. Можна звернути увагу, що серед більш старших громадян ставлення трохи краще, а серед більш молодих більш тих, хто має байдуже ставлення.

Графік 4. Ставлення до Сталіна у розрізі вікових категорій

 

Порівняння ставлення до Сталіна в Україні і росії

У контексті повномасштабного вторгнення росії симптоматично порівнювати динаміку ставлення до Сталіна серед населення України і росії (за даними Левада-центру) за останні понад 10 років.

Якщо в 2012 році в Україні і росії приблизно однакова частка населення позитивно ставилися до Сталіна, то далі в Україні загалом ставало менше симпатиків радянського диктатора, а в росії, навпаки, стрімко зростала прихильність до нього і зараз більшість населення мають позитивне ставлення. У росії між 2012 і 2023 роками частка тих, хто позитивно сприймає Сталіна, зросла з 28% до 63%.

Прикметно, що в Україні і молодь, і люди старшого віку мають виразно критичне ставлення до Сталіна. У росії ж навіть серед молоді 18-24 років 48% позитивно ставляться до Сталіна (і лише 8% – негативно). Серед же більш старшого населення росії ставлення до Сталіна ще краще.

Графік 5. Порівняння позитивного ставлення до Сталіна в Україні і росії

 

* Дані за 2022 рік відсутні, тому ілюстративно наведені змодельовані результати.

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Ставлення до Сталіна – яскравий ціннісний маркер, який демонструє різницю (прірву) між українцями і росіянами.

Насправді, навіть коли 10 років тому ставлення до Сталіна не було рельєфним, він зазнавав однозначного осуду в українському суспільстві. Наприклад, в одному з опитувань перед Революцією Гідності (яке охоплювало і Крим, і весь Донбас) більше 80% респондентів вважали, що сталінські репресії 1930-х років нічим виправдати не можна було. Лише близько 5% готові були виправдати їх "потребою індустріалізації та подолання відсталості". Тобто теза про "ефективного менеджера" в Україні не працювала і не витісняла у суспільній свідомості всі ті злочини радянського диктатора.

Водночас ця теза успішно працювала (і досі працює) в росії, де позитивне ставлення до Сталіна зросло просто карколомно. Українське суспільство реагувало як нормальне здорове суспільство на все більше інформації щодо сталінських злочинів (може, трохи повільніше, ніж хотілося б, але все-таки динаміка була позитивна). Натомість російське суспільство виявилося морально деградованим, нездатним до здорової рефлексії та нездатним до критичного погляду під тиском пропаганди, що формувала позитивний імідж диктатора.

Після майже півтора року широкомасштабного вторгнення очевидні воєнні злочини росіян в Україні мали б стати стимулом переосмислення росіянами різних аспектів суспільного життя у гуманістичному дусі. Натомість ми бачимо збереження позитивного ставлення до одного з найстрашніших і найжорстокіших тиранів в історії людства, навіть серед молодих росіян. Недивно тоді, що більшість росіян схвально ставляться до війни проти України і українців.

           

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?

(% серед усіх респондентів)

100% у стовпчику Регіон: де проживали до 24 лютого 2022 року

2012

2016

2018

2019

2021

2022

2023

З захопленням

2

1

1

2

1

1

0

З повагою

16

13

10

11

15

4

3

З симпатією

5

3

3

3

2

1

1

Байдуже

27

26

29

25

34

23

26

З ворожістю, роздратуванням

15

13

13

18

15

15

11

Зі страхом

8

8

11

7

6

4

3

З відразою, ненавистю

14

17

18

15

17

46

47

Я НЕ ЗНАЮ, ХТО ТАКИЙ СТАЛІН (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)

1

1

2

2

1

1

1

ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)

11

17

13

13

9

6

7

ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)

1

2

1

4

1

0

1

Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?

(% серед усіх респондентів)

100% у стовпчику Регіон: де проживали до 24 лютого 2022 року

Україна в цілому

Захід[2]

Центр

Південь

Схід

З захопленням

0

0

1

0

0

З повагою

3

1

2

6

6

З симпатією

1

0

1

0

2

Байдуже

26

21

22

32

33

З ворожістю, роздратуванням

11

10

9

12

12

Зі страхом

3

6

2

2

3

З відразою, ненавистю

47

57

56

32

34

Я НЕ ЗНАЮ, ХТО ТАКИЙ СТАЛІН (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)

1

1

1

1

0

ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)

7

4

6

13

9

ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)

1

0

1

1

2

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об'єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на травень 2023 року ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 8.3 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від'їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини.

Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв'ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв'язком. Зараз зв'язок практично відсутній. У травні 2022 року 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірку не потрапив жоден респондент, який наразі проживає в окупованому населеному пункті (разом з цим із загалом 984 респондентів 32 респондентів до 24 лютого 2022 року проживали в населеному пункті, який зараз окупований; зараз ці респонденти проживають в одному з населених пунктів на території, що контролюється Урядом України).

За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня 2022 року були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а  також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв'язком.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з "проросійськими" настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян "публічно" не захочуть говорити те, що насправді думають).

Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі "проросійськи" налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі "проукраїнськи" налаштованих громадян).

Ми провели у травні 2022 року методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону "проукраїнськи" налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають "проукраїнській" інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником.

Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні 2022 року ми провели інший експеримент методом "задуманого знайомого". Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв'ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.


[1] Регіон визначається за тим, де респондент проживав до 24 лютого, тобто ВПО, які, наприклад, до 24 лютого проживали в Донецькій області, але зараз проживають в іншій області, вважаються для аналізу жителями Сходу.

[2] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.