"Примус до підданства". Перша спроба

"В ліжку з ведемедем. Сусідство з Росією як історичний виклик" - таку назву має нова книжка Олексія Мустафіна, що готується до виходу у видавництві "Фабула". Є в ній глава, присвячена експансії Російської імперії на Кавказі. Зокрема, й в часи правління у Картлі Іраклія II – царя, якому нинішня влада Грузії хоче встановити пам'ятник у своїй столиці. Чому ця ініціатива викликала таке обурення можна зрозуміти із фрагменту книжки, люб'язно наданому "Історичній правді" Олексієм Мустафіним.

 

 

У 1768 році Османська імперія оголосила війну Російській. В Петербурзі вирішили "розтягнути" фронт. Та атакувати турок на Південному Кавказі. Для цього Катерина II відправила до Картлі, де, власне і правив Іраклій II, загін Готлоба Тотлебена. Формально – на допомогу одновірцю (піддані царя були православними, хоч і мали власну церкву).

 
Готлоб Тотлебен
wikimedia.org

Іраклій II зустрів несподіваних "помічників" дуже гостинно і навіть допоміг їм зайняти сусідню Імеретію, але у вирішальний момент російський генерал залишив царя один на один з османами, а сам почав домовлятися опозиційно налаштованою до володаря знаттю. Катерина II Тотлебена поквапилися відкликати, але й Іраклію II довелося миритися з султаном самотужки.

 
Іраклій II
wikimedia.org

Тим не менше навіть за таку своєрідну "допомогу" у царя вимагали "оплати". І в 1783 році Катерина II змусила його підписати Георгіївський трактат (за назвою російської фортеці, в якому він був укладений) за яким Іраклій II визнавав російську "протекцію" – аж до затвердження Петербургом наступних царів на картлі-кахетінському престолі.

 
Георгієвський трактат
wikimedia.org

Чого варті російські гарантії, стало зрозуміло вже за кілька років. Коли на Картлі напав володар Персії династії Ага Мохаммед-хан, Катерина II не кинулася захищати свого "підопічного". Лише після того, як перси сплюндрували Картлі та Кахетію, вирізали мешканців Тбілісі і пішли, імператриця надіслала невеликий "допоміжний" загін.

 
Ага Мохаммед-хан здобуває Тбілісі
wikimedia.org

І не те, щоб росіяни не хотіли воювати. Просто головні сили вони кинули на каспійське узбережжя, де здобули Дербент і Баку та один за одним змусили визнати російську зверхність місцевих ханів. При цьому не соромилися приймати військову допомогу і від зраджених ними картвелів.

 
Присяга новошемаханського хана
wikimedia.org

Син Іраклія II, хворобливий Георгій XII, одразу погодився стати російським васалом Але в нового імператора Павла I були інші плани. Вже в 1799 році він увів до Картлі-Кахетінського царства новий військовий контингент під командуванням Івана Лазарева. А після смерті Георгія XII просто анексував його державу і включив її до складу своєї імперії під назвою "Грузинського царства". Тимчасове управління краєм очолив Лазарев.

 
Георгій XII
wikimedia.org

Щоправда, невдовзі Павла I вбили змовники, проте його син та спадкоємець Олександр I підтвердив рішення батька. "Грузинське царство" стало російською губернією. Щоправда, новий маніфест наважилися оприлюднити лише через півроку – вочевидь остерігались заворушень. Місцеву шляхту змусили присягнути імператору, тих, хто відмовлявся, чекав арешт. Водночас, щоб заспокоїти нових підданих черговим керівником анексованого краю призначили "московського грузина" – генерала Павла Ціціанова.

 
Павло Ціціанов
wikimedia.org

Всіх законних претендентів на престол поквапилися вивезти до Росії. Супроводжувати вдову Георгія XII Маріам мав вже згаданий раніше Лазарев, але він поводив себе настільки брутально, що цариця вбила його ударом кинджалу.

 
Цариця Маріам вбиває кривдника
wikimedia.org

Маріам таки депортували, і імператор "милостиво" ув'язнив її в російському монастирі. Надалі навіть натяків на якусь автономію Тбілісі в Петербурзі не дозволяли.

Опіум, вбивства, валютні спекуляції: китайські таємні організації в радянській Україні

Для більшості маловідомим залишається факт, що у першій половині XX cтоліття в Україні існувала доволі помітна китайська діаспора. Китайці оселилися в багатьох містах та навіть селах переважно на півдні та сході країни, а райони, де вони колись компактно проживали, до сих пір в народі називаються "шанхаями". Там, де виникали китайські діаспори, неодмінно з'являлися і злочинні угруповання та таємні містичні братства, більш відомі в масовій культурі як тріади.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".