У Грузії виник скандал через ікону із зображенням Сталіна

У головному соборі Грузії – тбіліському кафедральному храмі Святої Трійці - опозиціонери виявили ікону із зображенням святої Матрони Московської та радянського диктатора Йосипа Сталіна.

Про це пише РІСУ, з посиланням на Радіо Свобода.

З'ясувалося, що ікону храму подарувала проросійська партія "Альянс патріотів". Патріархія Грузинської Православної Церкви не бачить у іконі із зображенням Сталіна нічого антицерковного чи поганого.

Першим ікону із зображенням Сталіна на стіні храму Святої Трійці ("Самеба") помітив один із лідерів партії "Європейська Грузія" Георгій Канделакі. Він зняв ікону на відео та виклав у соціальній мережі з коментарем: "Вірною дорогою йдемо, товариші. Ще один успіх російської пропаганди в інформаційній війні: ініціатора знищення незалежності Грузії, вбивці тисячі священнослужителів та творця радянської тоталітарної системи, розмістили на іконі в Самебі".

При пильнішому розгляді виявилося, що йдеться про ікону святої Матрони Московської. Вона зарахована до лику святих рішенням Російської Православної Церкви у 2004 році.

Згідно з одним із міфів, культивованих деякими представниками РПЦ, у 1941 році, коли війська нацистської Німеччини впритул підійшли до Москви, Йосип Сталін нібито зустрівся з Матроною, і та вмовила радянського диктатора не залишати столицю. Крім того, за її порадою, Сталін нібито наказав винести на лінію фронту ікону Казанської Божої Матері.

Повідомлення про ікону із зображенням Сталіна у соборі Святої Трійці викликало в країні бурхливу реакцію. Засновник 1979 року "Республіканської партії Грузії", дисидент радянської доби Леван Бердзенішвілі заявив Радіо Свобода, що цей інцидент, на його думку, свідчить про дуже серйозну проблему: "Якщо люди думають, що Сталін – святий, то ці люди самі зовсім не святі ".

Влада країни, у тому числі правляча партія "Грузинська мрія" поки що ніяк не відреагувала на скандал.

Хоча, як зараз відзначають багато грузинських теологів, контекст ікон з Діоклетіаном зовсім інший: Сталін на іконі з блаженною Матроною постає не в образі мучителя, а лагідного християнина, який беззаперечно виконав божественну волю.

У Грузії міф про Сталіна (уродженця грузинського Горі, справжнє ім'я Йосип Джугашвілі) як про "таємного християнина" дуже популярний. Зважаючи на все, саме тому проросійська партія і подарувала храму ікону на рік вирішальних парламентських виборів.

 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.