Контрабанда, страйки, більшовики… Десять місяців української влади на Поліссі

Десять місяців, від березня 1918 до січня 1919 року, Гомель перебував у складі Української держави. Тут діяли українські органи влади, українська митниця, над містом майорів синьо-жовтий прапор.
Місто жило так, як і інші міста тогочасної України – вирувала політична боротьба, нормальна робота підприємств час від часу переривалась страйками, більшовики намагались захопити місто у свої руки, а порядок забезпечував німецький гарнізон.

Айше Сеітмуратова. Депортована з Криму, засуджена, не переможена

Вона – одна з символів новітньої історії кримських татар, історик, журналістка. За участь у національному русі киримли була двічі засуджена. Під загрозою третього арешту виїхала з Радянського Союзу, але боротьби за свій народ не припинила. Багато років була була голосом депортованого народу, працюючи на "ворожих радіологосах" (рос.).

Микола Аркас. Аматор з Миколаєва, який увійшов в історію

Російська пропаганда записує всю південну Україну в міфічну "Новоросію". Отже, має бути народ "новоросійці"? Логічно, але ні. Є українці, росіяни, євреї, молдавани, болгари, гагаузи, греки… І один з синів цього щедрого краю – Микола Аркас, за влучним описом літератора Віктора Жадька – "грек із душею українця". Це одна з ключових фігур українського націєтворення.

Генерал Олекса Алмазов. Символ українського Херсона

Більшовикам вдалось втілити у життя один з найжахливіших експериментів над людством. Соціальний інжиніринг від лівих мав багато складових, проте одна з його ідей стала фундаментом червоної ідеології. Йдеться про знецінення людського життя. Кривавий Жовтневий переворот не лише розставив громадян за новим ранжиром, червоний молох спробував осягнути вічність: комусь дарувати життя, а когось викреслити з народної пам'яті.

Іван Багряний. Біг над прірвою від Охтирки до Нового Ульма

Ворог радянського імперіалізму, якого не подужали енкаведисти. Письменник, якому на диво не заважала, а тільки допомагала політична заанґажованість. Іван Багряний – герой із яскравою, карколомною біографією: і творчою, і особистою, і політичною.

Українська політика пам’яті. Як пояснити те, що (не)пояснює Василь Расевич

Не пам’ятаю жодної конференції або виставки, організованої УІНП, де б "можна було прийти до думки" про "звинувачення" євреїв або "очікування каяття" від єврейської сторони. "Претензії" до євреїв щодо відповідальності за масові репресії більшовицького режиму, чи участь в організації Голодомору ґрунтуються на історичних міфах.

Микола Руденко. Поет, правозахисник і філософ з Луганщини

Непересічна постать в інтелектуальній історії України. Ветеран Другої світової. За власним визначенням - був сталіністом, очолював партком Спілки письменників. Але потім з ним відбувається дрейф у напрямку гуманістичних цінностей. Перший голова Української Гельсінкської Групи.

Що встиг Скоропадський?

За сім з половиною місяців Гетьман зробив українське державотворення надзвичайно плідним та інтенсивним процесом.

Іван Дзюба: високий інтелектуал з донецьких степів

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

В'ячеслав Чорновіл - зеківський генерал. Фрагмент книги "Українські силуети"

Ленінградський літератор потрапляє за ґрати КГБ, а потім до табору в Мордовії, де в той час перебував весь цвіт українського, литовського, вірменського, сіоністського та інших рухів опору комуністичному режимові. Знайомство єврея з українцями в таборі переростає в інтерес, а потім у велику приязнь (рос.).

Ніна Строката-Караванська. Донька української Одеси

Історія одеситки, жінки, лікарки, політув'язненої і дружини політичного зека не дуже вписується у стереотипне уявлення про причорноморське місто 1970-тих. Однак, саме завдяки таким людям русифікація і комуністичні репресії не змогли знищити потужний струмінь українства на півдні країни.

Гнат Хоткевич. Соборна душа від Харкова до Гуцульщини

Мірою того, як імперія накривала слобідське українське буття своїми заборонами і обмеженнями, з нього виринали особистості - потужні провідники і транслятори національного духу й культурної пам’яті. Це якісь природний опір внутрішньої національної свободи зовнішньому імперському насильству. І діяльність нашого героя тому доказом.