«Завдяки цій державній інституції генерал Петлюра, керівник нової республіки вирішив спробувати показати світу окремішнє існування та етнічну ідентичність свого народу. – Пише французький критик.
– Які ці люди далекі від нашого мізерного прагматичного менталітету, яка в них відчувається віра! Дві години співу "a capella" іноземною мовою закінчилися чотирикратним викликом на біс – це характеризує найкраще успіх цього вечора».

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.

12 січня відзначають День українського політв’язня – як згадку про масштабні арешти українських дисидентів 1972 року. З цієї нагоди ІП публікує інтерв’ю з Юрієм Шухевичем – одним із «могіканів», що відбув в радянських ув’язненнях 36 років.

"Українська молоде! Ворог штовхає нас до п'янства, бо хоче зробити з нас безвольних слухняних рабів. Україна вимагає від нас перестати пити горілку, бо хоче, щоб ми були здорові і служили свойому народу. Зробімо так, як вимагає від нас Україна. Зірвемо з пиятиками!"

У середмісті Миколаєва, на високому березі, там, де зливаються води Південного Бугу та Інгулу, є унікальне місце – городище стародавніх кіммерійців.

6 січня 1938 року якраз на Різдво народився Василь Стус. Його судили двічі. У книзі, упорядкованій головним редактором "Історичної правди" Вахтангом Кіпіані, зібрано найважливіші документи і публікації про судилище над поетом у 1980 році, останні роки життя політв'язня в таборі і таємницю смерті в часи горбачовської перебудови.

"Поки я перелазив через барикаду ближче до бандитів, щоб зробити фото, в мене вчепилися кілька дідусів та стали кричати, що я був висаджений з вертольота і що я шпигун Київської хунти.
Але варто було мені застосувати правило першої фрази і сказати чарівне слово "Москва", як вони шанобливо відсахнулися".

Влада Австралії забрала близько 100 000 дітей-аборигенів у період з 1910 по 1970. Що сталося з цими дітьми? Що про це каже чинна влада? Що думають про це самі австралійці?

Де мешкав Степан Бандера останні 15 років свого життя? Після звільнення із німецького концтабору осінню 1944 року, і до своєї смерті у 1959 році, – весь цей час лідер українських революціонерів перебував на нелегальному становищі в Австрії та Німеччині. Мав сім’ю, зокрема трьох дітей. У матеріалі вперше систематизовано усі відомі адреси, публікуються досі незнані світлини, що показують життя і побут родини Бандери.

Напередодні нового 2020 року редакція "Історичної правди" обрала 10 ключових пов'язаних з історією подій року, що минає

"Я б не назвав це польсько-українською війною. Думаю, ми з поляками по одну сторону барикад, якщо виступаємо за людську гідність і справедливість. Якщо є третя сторона, яка хоче, щоб ми між собою гризлися через історію, то слід зробити все, щоб ця сторона спіймала облизня".