За іронією долі, один з найбільш цитованих політиків у світовій історії Вінстон Черчилль казав, що усі його найкращі вислови вже озвучили давні римляни, а улюблене чтиво неуків – збірники афоризмів. Якщо проаналізовати бібліографію прем'єра 1980–початку 2000-х, то можна легко визначити на формування якої аудиторії були спрямовані ті видання, адже все вартісне тривалий час знаходилось під ідеологічною забороною, як і постать самого Вінстона Черчилля, затаврованого радянською пропагандою "палієм війни" та "реакціонером".

У мемуарах про Другу світову Вінстон Черчилль із великою вдячністю згадує американського генерала Джорджа Маршалла, який "дав своє ім'я дивовижному планові економічної допомоги та взаємної співпраці між шістнадцятьма вільними європейськими кранами. Ці вигоди були запропоновані й совєтському блокові, але їх відкинули. Організація європейської економічної співпраці найбільше прислужилася нам усім. Але без потужної доларової допомоги, забезпеченої американською адміністрацією, незважаючи на деяку ворожість із боку частини Конгресу, Європа цілком могла б скотитися до руїни і злиднів, серед яких насіння комунізму проросло б з убивчими темпами".